Що тут коїться? Куди спішиш? А хто готуватиме їжу? Куди так женеться? Хтось же має приготувати обід! схвильовано вигукнув чоловік, побачивши, що робить Ганна після сварки з його матірю.
Ганна глянула у вікно. Похмурі хмари, хоча вже почалася весна. У їхньому маленькому містечку на півночі України майже ніколи не бувало сонячних днів. Можливо, саме тому місцеві мешканці виглядали похмурими та холодними.
Сама Ганна все частіше помічала, що вже давно не посміхається, а постійна зморшка на лобі ніби додала їй зайвих десять років.
Мамо! Я піду прогулятися, оголосила її донька, Соломія.
Так-так, ледве кивнула Ганна.
Що це за «так-так»? Давай грошей.
Невже прогулянки тепер платні? зітхнула жінка.
Мамо! Ну чого ти питаєш?! не витримала донька. Ну, швидше! Чого так мало?
Вистачить на морозиво.
Жадібна, кинула Соломія, але мати вже не чула донька вискочила за двері, грюкнувши ними.
Не віриться похитала головою Ганна, згадуючи, якою лагідною була Соломія, поки не настали підліткові роки.
Ганно, у мене урчить у животі! Довго ще чекати?! незадоволено гукнув чоловік, Ігор.
Готуй сам, байдуже відповіла вона, ставлячи тарілку на стіл.
А може, принесеш?
Ганна ледь не впустила каструлю. Що він собі уявляє
Їмо на кухні, Ігоре. Хочеш їж, не хочеш як знаєш, сказала вона й сіла за стіл сама.
Через пятнадцять хвилин Ігор завітав на кухню.
Холодне фу
Я нагріла довше.
Я ж просив! Ні грама любові, ні копійки турботи! Ти ж знаєш, що я дивлюсь футбол! поспіхом жував курку Ігор. Не смачно.
Ганна лише перевела очі. З цим футболом Ігор наче ставав іншою людиною. Ставки, атрибутика, дорогі квитки хоча в молодості він і не цікавився спортом.
Не сідаючи за стіл, він схопив банку пива, чіпси «Криниченька» і повернувся до телевізора. А Ганна залишилася на кухні мити брудний посуд.
Даремно старалася. Ніхто не цінував.
Вона страшенно втомилася після робочої зміни працювала старшою медсестрою у лікарні. До неї приходили зі своїми проблемами, злі, хворі люди. Так і виходило на роботі стрес, а вдома не куток затишку, а друга зміна. Подай-прибери-помий-приготуй.
Ще є? чоловік витягнув нову банку з холодильника. Чому ні?
Ти все вилакав! Хіба я теж маю це купувати?! Май совість, Ігоре! не стерпіла Ганна.
Які ми ніжні саркастично кинув чоловік і, розлючений, грюкнув дверима, пішовши поповнювати «підземні запаси» перед наступним матчем.
Ганна вирішила йти спати, бо наступного дня чекало багато роботи. Але не могла заснути. Хвилювалася за доньку де вона, з ким? За вікном уже стемніло, а Соломії все не було. Подзвонити вона не наважувалася донька починала кричати.
Ти мене соромиш перед друзями! Годі дзвонити! верещала Соломія в трубку. Після таких розмов Ганна перестала їй телефонувати, розуміючи, що доньці нещодавно виповнилося вісімнадцять. Працювати вона не хотіла, вчитися теж. Закінчила школу і вирішила взяти перерву, щоб «знайти себе».
Трохи задрімавши, Ганна почула радісні вигуки чоловіка. Ніби хтось забив гол. Потім він голосно обговорював матч із сусідом, який зайшов до них і залишився. Пізніше сусід привів свою дівчину, і вони втрьох почали «вболівати». А вночі повернулася Соломія, брязкала тарілками, похлопала дверима і пішла спати. Коли нарешті затихло, і Ганна ледь заснула, заскреблася кішка, вимагаючи їжі.
Хіба в цьому домі хтось, крім мене, може нагодувати кішку?! роздратована мігреню та безсонням, Ганна вискочила з кімнати. Хотіла, щоб її почули, але донька була в навушниках і лише крутила пальцем біля скроні. А Ігор так і заснув перед телевізором із банкою в руці.
«Набридло як же мені все це набридло!» подумала Ганна.
А вранці її розбудив дзвінок від свекрухи.
Ганно, серденько, памятаєш, що час садити город? І до села треба заїхати прибрати.
Памятаю, зітхнула Ганна.
Тоді завтра й поїдемо.
Єдину неділю Ганна провела, працюючи на городі під керівництвом свекрухи.
Як ти мете?! Треба інакше тримати мітлу! сидячи на лавці, командувала вона.
Мені майже пятдесят, Віро, я сама впораюся, наважилася відповісти Ганна.
А Ігор
Де ваш Ігор? Чому він не приїхав? Хіба не він повинен був привезти свою матір до села? Чому ми з вами тряслися в автобусі три години? А ви все про Ігоря, Ігоря
Він утомлюється.
А я? Думаєте, я не втомлююся?
І тоді почало
Що тут відбувається? Куди йдеш? І хто приготує їжу?