Що ти? Ми вже десять років разом! Яка коханка? Мені й тебе вистачає!
Соломія нічого не могла із собою вдіяти. Вона відчувала кістками, що чоловік її обманює. Невизначеність гризла її. Одного разу наважилася заговорити прямо.
Запитала, чи правда це, але він лише відповів:
Що ти? Ми вже десять років разом! Яка коханка? Мені й тебе вистачає!
На вигляд, Олесь говорив щиро. Ніякої брехні не помічалося ні в його усмішці, ні в словах, ні в погляді, але щось гризло її все одно.
Соломія не з тих, хто чекає, поки правда сама випливе, тому вирішила докопатися до неї. Але як?
Начитавшись в інтернеті, вона спробувала перевірити його телефон. Але там лише пусті розмови з колишніми однокласницями. Нічого підозрілого.
Пароля він на телефон не ставив. За його словами нема що ховати. Жодних таємних листувань. Ніби святий у плоті.
Іноді Соломії здавалося, що вона надумує, але кожного разу, коли чоловік запізнювався з роботи, серце стискалося.
Подруга казала їй:
Це твої вигадки! Олесь тебе любить і ніколи не зрадить! Ти сама собі життя псуєш!
Та Соломія не слухала. Відчувала щось не так. А ділити чоловіка з іншою вона не збиралася.
Одного разу навіть прибігла до його офісу, щоб перевірити, чи справді він на роботі. Він розлютився, сказав, що вона його соромить перед колегами. Вибачалася довго, але він швидко відійшов.
Здавалося б, усе добре. Будинок повна чаша. Двоє діток росте. Живи й радій, але Соломія знайде собі проблеми.
Як кажуть хто шукає, той знайде! Ось тільки вона поки не знаходила.
Вона хвилювалася, як це буває з жінками за тридцять, що бояться залишитися самотніми з дітьми.
Зовні спокійна, а всередині буря.
Ніяких доказів не було. Ні помади на сорочці, ні чужих парфумів, ні змін у поведінці. Але відчуття, що щось не так, не йшло.
Якби не випадок, вона б ніколи не дізналася правду. Справжню чи вигадану? Побачимо.
Коли молодший син пішов у школу, Соломія вирішила навчитися керувати авто. Ходила на курси по вечорах. Через три місяці отримала права.
Олесь так пишався, що купив їй машину невелику, але новеньку.
Соломія була тендітною, тому авто їй підходило.
Олесь не зізнавався, але купив машину, щоб дружина не просила його BMW. Вважав, що їй ще рано на такій їздити.
І ось одного ранку Соломія прокинулася раніше, вирішила спекти пиріг з картоплею та грибами родина його любила. Але муки не вистачало.
Надворі мороз, але вона вже звикла до зимової їзди. Вирішила швидко зїздити до крамниці. Підійшла до свого авто не заводиться. Повернулася додому всі ще сплять.
Не хотілося йти пішки, тому взяла ключі від чоловікового BMW. Подумала пара кілометрів, він і не дізнається.
Поки машина грілася, вирішила протерти вікна. Відкрила бардачок знала, що там серветки. Щось впало на підлогу.
Підняла телефон. Але чий?
В Олеся такого не бачила. Їй стало моторошно. Включила пароля не було. Перше, що побачила повідомлення від якоїсь Марічки:
*”Коханий, як же я сумую! Приїжджай швидше! Чекаю!”*
Соломія застигла. Почала читати листування. Машина грілася, а вона перегортала повідомлення.
Виявилося, Олесь щодня закінчував роботу о пятій, а додому приходив о сьомій. Майже кожен день заїжджав до Марічки на годину.
На фото жінка років сорока. Навіщо вона йому?
Соломія затремтіла від лютості.
Тільки збиралася йти додому, коли побачила Олеся він вийшов із підїзду.
Вона залишила записку, що поїхала в магазин, а він, мабуть, вирішив скористатися моментом.
Тепер вона згадала він часто виходив до машини ввечері. То гаманець забув, то щось інше.
Олесь побачив дружину за кермом і пішов до неї.
Хто дозволив? Ми ж домовлялися!
Соломія розлютилася ще більше. Пристебнулася, включила задній хід і різко газанула. BMW врізався в паркан.
Вона вийшла, дивлячись на шокованого чоловіка.
Іди до своєї! Подивимось, чи потрібен ти їй без дому та авто! Щоб я тебе більше не бачила!
Кинула ключі в сугроб і пішла додому.
Діти вже прокинулися, не розуміли, що сталося. Через хвилину Олесь спробував увійти, але Соломія замкнула двері.
Іди до неї! Забудь сюди дорогу! кричала вона.
Йому довелося йти. У домашньому халаті та тапочках він попрямував до Марічки.
Вона відчинила, а з квартири почувся чоловічий голос:
Марічко, де ти? Я чекаю!
Виявилося, у вихідні вона була не самотня.
Марічка вибачливо посміхнулася і закрила двері.
Олесю довелося йти до матері.
Людмила Іванівна його приголубила, нагодувала, вислухала історію про злу дружину і сказала:
Не перейма
