Мамо, завтра надінь мені блакитну сорочку до садочка.
Блакитну? А чому саме її?
Катруся Іванова сказала, що мені в ній дуже йде, вона до очей підходить!
Ну коли Катруся сказала, то звісно надінемо.
Олежко, задоволений, пішов гратися зі старшим братом, Вітьком, який уже ходить до школи.
Ввечері мама розповіла татові про блакитну сорочку та про те, як вона пасує до Олежкових очей.
Тато посміхнувся, потріпав сина по голові.
Що, сину, Катруся тобі подобається?
Ага, я на ній одружуся!
Ось як. Ну спершу треба навчитися, освіту здобути, а тоді вже й одружуватися.
Ой, як довго
Олежко задумався.
Тату, а можна я завтра на Катрусі одружуся?
Завтра? А де ж ви житимете, сину?
Та вдома, здивовано відповів хлопчик.
У кого вдома? не здавався тато, у Катрусі?
Та ні, таточку! широко розплющив очі малий, Катруся в себе, а я в себе.
Ні, сину, так не робиться. Одружишся забереш Катрусю до себе, житимете разом. Ти працювати, а вона до садочка, потім до школи, до інституту.
А я? зі сльозами в очах спитав Олежко.
А ти, сину, працюватимеш, щоб родину утримувати.
Що трапилося? Чого плачеш? мама присіла перед сином.
Мамо, я хочу одружитися на Катрусі, але не хочу працювати зараз Хочу в садочок, потім вчитися А тато сказаааав уууу
Ну чого ж плакати? Виростеш і одружишся.
А поки виросту, її хтось інший забере.
Та хто ж?
Не знааааю Може, Стьопа чи Петрик.
Ну тоді й не потрібна тобі ця Катруся, якщо її хтось інший може забрати
Вранці Олежко рішучим кроком підійшов до дівчинки в червоній оксамитовій сукні, з великою бантою на довгому світлому волоссі, взяв її за руку й урочисто промовив:
Я на тобі одружуся, Іванова!
Дівчинка хвилину дивилася на нього, потім відвернулася й сказала:
Ні!
Олежко перебіг попереду, тупнув ніжкою й повторив:
Я сказав, що на тобі одружуся! Тільки не зараз, добре, Катю? він узяв її за руку й заглянув у вічі, а потім, гаразд?
А чому не зараз? здивувалася дівчинка, Петро з Олесею одружилися зараз.
Вони не по-справжньому, а так собі, а ми з тобою назавжди!
Добре! кивнула дівчинка, і, взявшись за руки, вони пішли грати.
У школі Олежко вимагав у вчительки, щоб його посадили поруч із Катрею.
Вчителька не хотіла йти назустріч, і посадила Катрусю з іншим учнем. Олежко підійшов і наполегливо сів поруч.
Я на Івановій одружуся, коли виросту.
Ха-ха-ха! засміялися діти, тілі-тілі-тесто, жених і наречена!
Діти! Тихо! строго сказала вчителька, як тебе звати?
Олег.
Олеже, ти ще малий для таких речей. Іди на своє місце, добре?
Ні! Катруся, скажи, що я на тобі одружуся!
Катруся сиділа й тихо посміхалася.
Ну, панночко, що скажете? запитала вчителька.
Ми справжні, коли виростемо, а не як Петро з Олесею, вони в садочку гралися.
Оце так задумливо подивилася вчителька, ну що ж, сидіть разом.
Катруся була королевою його серця. Він носив їй портфель, захищав від собак, хуліганів, навіть від вчителів. Одного разу вона впала й розбила коліно він ніс її до медпункту.
У старших класах він зізнався їй у коханні по-справжньому.
А Катруся?
А Катруся посміхнулася своєю усмішкою й пішла, гордо піднявши голову.
Я все одно на тобі одружуся, Іванова! гукав їй услід, чуєш?!
За Катрею почав залицятися Ігор, боксер, їздив на власній «шестірці», навчався у ПТУ на механіка.
Скільки синців відст
