**Щоденниковий запис**
Сирена швидкої гриміла по вулицях Львова, немов крик розпачу. Усередині Олеся лежала без тями, між життям і смертю. Лікар, сивий чоловік на імя Дмитро Коваленко, постійно перевіряв її пульс і коротко командував медсестрам:
Швидше! Тримайте тиск, не дайте їй втратити кров. Дитина ще має шанс!
Поруч Марія ломала руки, шепочучи молитви. Серце стискалося від провини чому вона не втрутилася тоді, у тому будинку? Вона памятала холодний погляд Ганни, гострий, як лезо, і нарешті зрозуміла правду.
**Реанімація**
Коли ноші з Олесею занесли до реанімації, Тарас кинувся до лікарів, з очей його котилися сльози.
Благаю, врятуйте її! Вона і наша дитина Я не можу їх втратити!
Лікар Коваленко глянув на нього суворо, без місця для емоцій:
Пане Шевченко, зачекайте за дверима. Ми робимо все можливе.
Тарас завмер на мить, потім, розбитий, впав на лавку в коридорі. Вкрив обличчя руками і вперше у житті відчув, що земля тікає з-під ніг.
За закритими дверима медики боролися за життя Олесі. Дихала вона ледь-ледь, але серце ще билося. Дитина ж була в критичному стані. Апарати пікали, напруга сягала піку.
**В залі очікування**
У лікарню увійшла Ганна, оточена двома подругами, які мали грати роль турботливих свідків. Обличчя її було камяним, але тремтячий голос вражав оточуючих:
Бідна дівчина як так вийшло? Я лише хотіла, щоб ми були разом, як родина.
Марія, що стояла в кутку, дивилася на неї з ненавистю. Якби вона наважилася сказати правду тоді, може, все було б інакше. Але страх перед силою Ганни, перед її впливом у місті, паралізував.
**Тарас і його мати**
Мамо! вигукнув Тарас, підводячись. Де ти була, коли це сталося? Марія каже, що ти була поруч!
Ганна торкнулася його плеча з фальшивою ніжністю:
Сину, я була нагорі. Бачила лише, як вона впала Все сталося так швидко. Боже, якби я встигла її врятувати!
Сльози були фальшиві, але Тарас уже не знав, чи вірити їй. У його довірі зявилася тріщина.
**Звістка з операційної**
Після годин напруги двері відчинилися. Лікар Коваленко, з обличчям, змарнованим втомою, підійшов до Тараса.
Пане Шевченко, ваша дружина жива. Була важка боротьба, але ми стабілізували стан. Однак дитина
Лікар зупинився, і Тарас зрозумів без слів. Його світ рухнув. Він схопився за стіну, сльози лилися без зупинки.
Лікарю я хочу її побачити.
Її скоро переведуть у палату. Але на її тілі є синці. Вони не схожі на наслідки падіння. Я зобовязаний повідомити поліцію.
Ганна, яка почула це, завмерла. Потім обійняла сина, намагаючись його втихомирити:
Не слухай їх, сину. Ти знаєш, як швидко зявляються плітки. Тобі зараз потрібен спокій.
**Пробудження Олесі**
Через кілька годин Олеся відкрила очі. Вона була бліда, ледь дихала. Тарас поцілував її руку, намагаючись стримати сльози.
Олесю любов моя ти зі мною.
Вона подивилася на нього, а потім очі її наповнилися сльозами. Вона спробувала доторкнутися до живота, але зрозуміла все по його погляду. З губ вирвався стогін.
Наша дитина
Тарас притиснув її до себе, прошепотів:
Ми переживемо це разом. Ти в мене є, і це важливіше за все.
Але в душі Олесі народжувався інший біль: не лише втрата дитини, а й усвідомлення, що за трагедією стоїть жінка, яка мала б її захистити.
**Зізнання Марії**
Через кілька днів Марія більше не могла мовчати. Вона знайшла Олесю саму в палаті і, тремтячи, сказала:
Пані Олесю ви повинні знати правду. Ви не самі впали. Пані Ганна вас штовхнула. Я бачила все.
Олеся відчула, як кров відливає від обличчя. Це була правда, яку вона відчувала, але тепер мала підтвердження.
Маріє чому тільки зараз?
Я боялася. Ви знаєте, яка в неї влада Але я більше не можу жити з цим.
Олеся взяла її за руку і, з несподіваною силою, прошепотіла:
Клянусь, вона не уникне покарання.
**Розслідування**
Через кілька днів поліція відкрила справу. Свідчення лікарів, синці на тілі Олесі та слова Марії складалися в жахливу картину.
Але Ганна не була з тих, хто здається легко. Її адвокати готували захист, а впливові друзі намагалися придушити скандал.
Тарас розривався між любовю до матері і жорстокою правдою. Його мучили погляд Олесі, її німа мука, і слова Марії, які неможливо було ігнорувати.
**Остання розмова**
Ввечері Тарас увійшов до вітальні, де Ганна чекала його, холодна і елегантна, як завжди.
Мамо, скажи правду. Ти штовхнула Олесю?
Ганна
