Сірий котик сидів біля дверей ветеринарної клініки. Він плакав, а біля його лап лежав крихітний кошеня
Жінка спокійно йшла вулицею, ведучи на повідку маленького песика. Був ясний осінній день: повітря дзвеніло чистотою, жовте й бордове листя кружляло у вирі, ніби танцювало під мелодію невидимого зошиту. Настрій був легким і світлим. Але раптом
Раптом щось привернуло її увагу те, що неможливо було проігнорувати: біля входу в клініку сидів сірий кіт. Він жалібно нявкав, а біля нього лежав крихітний кошеня. Час від часу кіт підскакував і кидався до перехожих, ніби благаючи про допомогу. Він кричав, просив, вимагав, але люди лише прискорювали крок.
Усі були зайняті своїми справами, не помічаючи або роблячи вигляд, що не бачать крихітну істоту на асфальті. Як часто буває: пройти повз чийсь біль набагато простіше. Але жінка зупинилась.
Вона нахилилася й обережно підняла кошеня. Воно було таким худим, що ребра виступали під шерстю. Вони ледь дихало. У жінки в голові блиснула думка: «Що робити? Куди бігти?» Тоді мама-кішка підійшла ближче й, дивлячись жінці прямо в очі, тихо, але наполегливо заніяла. «Допоможи врятуй»
На дверях висів листок:
«28-го прийому немає. Вихідний.»
Жінка збентежилась. Таксі? Гроші? Куди йти? Але, піддавшись інстинкту, вона штовхнула двері. І раптом диво: вони відчинилися.
В глибині коридору стояв високий, сивий чоловік у полинялому білому халаті.
Будь ласка! промовила жінка. Допоможіть! Грошей у мене немає, але потім поверну. Бо ж вони помруть і простягнула худе тіло.
Ветеринар обережно взяв кошеня й поспішив до операційної. Жінка й кішка залишилися в коридорі, тремтячи від хвилювання. За кілька хвилин жінка помітила, що під халатом чоловіка, між лопатками, випиналися дивні горбики. «Боже, бідолашний, горбатий», з
