Коли мені було десять років, тато вдруге одружився. Моя нова мачуха швидко завагітніла і народила хлопчика. Так я став безкоштовною нянькою, кухарем і хатньою робітницею разом узятими.
В сімї мене називали просто Гей, ти. Я носив речі, з яких давно виріс, а брат отримував нову іграшку кожні два дні. Коли він підріс, мене позбавили власного простору: мене переселили у вітальню, а мою кімнату віддали брату.
Єдине, за що я вдячний батькові він не дозволяв мачусі карати мене фізично. Але принижувати мене він їй не забороняв. Щодня я чув, що я некрасивий ніхто мене не захоче, і дурний освіти мені не бачити, хіба що буду прибирати десь.
Мачуха мені повторювала день у день: Тебе будуть терпіти у цій квартирі лише до вісімнадцяти. В день народження вижену на вулицю.
Всі канікули я проводив у бабусі по батьковій лінії. Вона також вважала мене чорною вівцею родини, нарікала на день, коли її син одружився з моєю мамою, і раділа, що мама пішла.
Я завжди дивувався, чому мене просто не здали в інтернат.
За пів року до вісімнадцятого дня народження я підслухав розмову між батьком і мачухою, і мені все стало ясно: мачуха наполягала, що я не погоджуся, а тато казав, що переконає переписати квартиру на них, і їй нема чого хвилюватись.
Ну що ж, їй було про що хвилюватися! Мене більше не зачіпали цькування і шпильки молодшого брата.
Раніше я боявся повноліття, а тепер чекав на нього з нетерпінням.
На моєму дні народження були всі: тато, мачуха, бабуся і батьки мачухи.
Після першої справжньої вечірки з чаєм і тортом за останні вісім років мені сказали готуватися до виходу. Я спитав, куди, і бабуся відповіла:
Ти вже дорослий. Від сьогодні відповідальний за себе. Сьогодні ти подякуєш родині за все, що робили для тебе. Тепер підеш із батьком до нотаріуса і переоформиш квартиру. Ти отримав її у спадок від матері, але мало бути інакше. Вона обіцяла залишити її моєму синові. Тепер виконаєш свій обовязок, готуйся.
Обличчя їхні були такі урочисті, що я ледве стримав сміх.
Так, бабусю. Я подякую родині за все, що вони для мене зробили. Як подяку не вижену їх сьогодні, а дам тиждень на збори. Час закінчився.
Ой, що тут почалося! Мене назвали невдячним, мачуха кричала, що виростила змію, тато вдарив по обличчю. Батьки мачухи казали, що попереджали її про невдячність чужих дітей. Бабуся грюкнула дверима та пішла геть.
Вони переїхали. Поїхали до бабусі.
Через декілька днів прийшов тато. Дав мені аркуш паперу, сказав, що якщо квартиру не переписав, то повинен повернути борг, і пішов.
Я відкрив лист і побачив перелік:
Їжа 324 000 гривень.
Одяг 54 000 гривень.
Канцелярія 14 000 гривень.
Засоби гігієни 2 660 гривень.
Побутова техніка 4 620 гривень.
Квартплата 64 800 гривень.
Всього: 464 080 гривень.
Як щодо того, що батьки зобовязані утримувати неповнолітніх дітей? Схоже, батькові було байдуже.
Я знайшов роботу і впродовж шести місяців віддавав третину зарплатні батькові щомісяця, щоб оплатити “борг”.
Мені знадобиться років сім-вісім, щоб виплатити все. І тільки тоді я буду по-справжньому вільний.
Усе це навчило мене, що справжня вдячність це бути собою і не дозволяти іншим топтати власну гідність.
