У його слідах
— Дмитро, ну що тобі не вистачає? Дивись — українська мова — двійка, математика — кол, а з літератури ти взагалі втік! Чому не вчишся й постійно прогулюєш? Що ж мені з тобою робити, лихо моє! — знову засмутилася Оксана, гортаючи шкільний щоденник свого восьмикласника.
— Не знаю, — похмуро відповів підліток і відвернувся.
— Оксанко, та залиш хлопця! Література, біологія… Я теж у школі прогулював — і нічого, норм чоловіком став! — почувся нетверезий голос її чоловіка Богдана, який лежав на дивані в сусідній кімнаті.
— Та ще й який! Замість того, щоб з сином по-чоловічому поговорити, ти третій день не тверезий! — крикнула Оксана.
— Ну і що? Маю право! На твої не п’ю! А ще вчора у Василя ювілей був — значить треба випити! — буркнув Богдан і, поклавши голову на подушку, знову заснув.
…Оксана виросла в інтелігентній родині. Батьки не лише виховували її в добрій атмосфері, а й прищепили любов до знань. Дівчина відмінно закінчила школу, вступила на престижний факультет. Та доля, зі своєю злою іронією, звела її з Богданом.
Познайомилися на студентській вечірці. Оксана була на четвертому курсі, а Богдан вже закінчив технікум і працював на заводі. Він здавався їй таким дорослим, таким виразним. Вона ще не знала, що ця зустріч назавжди порушить її спокій.
Одружилися того літа, коли Оксана захистила диплом. Спочатку все було непогано, але їй відразу не подобалось, що Богдан не пропускає жодного свята. Будь-який привід — і він влаштовував бенкет.
Згодом Оксана зрозуміла помилку — вони з чоловіком були з різних світів. Вона хотіла розлучитися, але дізналася, що чекає дитину.
Не піднялася рука позбутися дитини. Залишити без батька теж не варіант. Оптимістка за натурою, Оксана сподівалася, що від народження сина Богдан зміниться. Та коли він прийшов до неї в пологовий будинок п’яний, вона з гіркотою зрозуміла — він ніколи не стане іншим.
Так і вийшло. Богдан пив часто й багато. По дому допомагав від випадку до випадку — або йшов гуляти з друзями, або відсипався.
Оксана не скаржилась. Все тягнула на собі: добре заробляла, в домі були чистота та затишок, синові Андрійкові приділяла увагу. Але щА коли літак узлетів у небо, Оксана закрила очі й відчула, що нарешті починає жити для себе.
