Уяви собі, моя свекруха… це просто справжня пані. Чесно, можна було б вже на цьому зупинитись, бо у цій фразі я виклала всю свою втому та емоції. Але розповім далі, щоб ти зрозуміла ситуацію до кінця. Щовечора я поверталася з роботи, валялася на дивані без сил. Думала, як сильно мені хотілося б знайти у собі сили ще щось приготувати для нареченого, але сил зовсім не було. Одного вечора повертаюся додому і чую, що мій чоловік (на той час ще наречений) говорить по телефону. Виявляється, розмова тільки почалась:
Так, мамо, привіт так так ні, ще не вечеряв! Вона тільки-но прийшла, приготує, як буде настрій. Та, звісно, я голодний, я ж зранку тільки снідав. Але голод не кінець світу, мам, якось переживу. То що кличеш нас у гості?
Я була така розлючена, що навіть ані слова не сказала під час цієї розмови. Стояла там, стиснувши кулаки. А він, поклавши слухавку, з невинною посмішкою підскочив: «Мама запрошує нас на вечерю!» й почав весело перелічувати всі страви, які вона інколи на вечерю готує. Я ледве стрималася, щоб не вилити все, що думаю про його маму. І про традиційний десерт її причитання: «Чому б тобі не поїсти перед сном?» Але… зібралася, нафарбувалася й пішли ми вечеряти.
Але та історія була останньою краплею. Ми потім розійшлися. Тепер я одружена вдруге. Ми обидва працюємо, обидва повертаємось втомлені, тому готуємо по черзі. Завдяки цьому в нашому домі спокій та порозуміння. Ось так, подруго, простіше простого!
