**Рокова лижня**
Весело стукали по рейках колеса приміської електрички. Уздовж колії стіною стояли розлогосвітлі ялини, крізь гілля яких пробивалося низьке сонце. Гурт студентів-медиків галасливо щось обговорював. Біля входу до вагона стояли їхні лижі.
Натхненником і організатором поїздки був Сашко Стрілець – красунчик зі спортивною фігурою, гордість інституту, кандидат у майстри спорту з лижних перегонів. Кожної зими він брав участь у змаганнях за честь інституту й ніколи не опускався нижче другого місця. Його батько обіймав високу посаду у міській адміністрації. Загалом – зірка місцевого масштабу.
Незадовго до Нового Року Стрілець запропонував усій групі поїхати відпочити на турбазу. Про неї мало хто знав, розташовувалася вона в лісі. Там можна було гарно провести час і покататися на лижах. Багато хто погодився, хоча крім самого Стрільця ніхто лижами не захоплювася. Та хіба ж відмовишся від природи?
Олена стояла на лижах лише на уроках фізкультури в школі. Але як не поїхати, коли сам Стрілець запрошує? На що завгодно згодна, аби бути з ним.
У вагоні вона сиділа поруч, притулившись до його плеча головою, мліла від щастя й не помічала, що Олексій Мельниченко то й дело кидав на неї ревниві погляди. І не тільки він. Анджела теж з тривогою позирала на Стрільця й Олену. «І що він у ній знайшов?» – казав її погляд.
Олена й сама дивувалася. Стільки навколо гарних дівчат, а він обрав її, скромну студентку, хоч і відмінницю. Нещодавно навіть завів розмову, що після інституту вони одружаться. Високопосадовий батько взяв із сина обіцянку, що він одружиться лише після отримання диплома й ні днем раніше. Інакше позбавить його допомоги й підтримки при влаштуванні на роботу до найкращої клініки міста.
До кінця інституту ще півтора роки. Багато що може змінитися. Але Олена так далеко не заглядала. Притулившись до Стрільця в електричці, вона відчувала себе щасливою й коханою.
Вийшли з вагона й завмерли перед красою зимового лісу, серед якого загубилася турбаза. Морозне повітря бодрило. Вони весело крокували з лижами на плечах, радіючи прекрасному дню, молодості й майбутньому Новому Року.
Влаштувалися у дерев’яних будиночках, і одразу Стрілець усіх покликав на лижню, щоб розім’ятися.
— Спочатку підемо малим колом – п’ять кілометрів. Візьміть телефони й дзвоніть один одному чи мені, якщо щось трапиться. Але тут тихо. Диких звірів нема. Лижня накатана, гарна. Старайтеся не відставати. Я йду першим, Олексій замикає, — Стрілець став на лижню, що починалася прямо від головного будинку бази.
Олена не поспішала ставати за ним. Розуміла, що не вміє кататися, буде лише заважати іншим, гальмувати рух. Стала останньою. За нею пристроївся Олексій. Стрілець помітив це, але нічого не сказав.
Кілька людей на чолі зі Стрільцем одразу вирвалися вперед і незабаром зникли в глибині лісу. Олена сильно відстала від решти. Лижі ковзали по накатаній доріжці, м’язи ніг ніяли від напруги, руки дерев’яніли. Вона хапала ротом морозне, палюче горло повітря. За спиною чулося шурхПо лижні за нею йшов Олексій, і в його очах, немов у крижаному дзерілі, відбивалось те, чого вона ще не розуміла – справжнє кохання, яке чекало на свій час.
