Сьогодні я запросила свою колишню невістку з дітьми на Святий Вечір, але синові навіть не дозволила прийти. Готую кутью, накручую стіл і чекаю на візит улюбленої невістки з онуками. Спекла торт для малечі й купила подарунки. Нехай у нас колядують, нехай принесуть трохи святкового тепла в дім. Поки в мене є сили, я біля них завжди.
Коли готувала вечері, не втрималась і подзвонила колишній невістці завітайте, кажу, з дітьми. А сина попросила не приходити. Я його заздалегідь попереджала: коли він розлучався з першою дружиною, що іншу невістку я не прийму, бо моя невістка це Соломія.
Син розійшовся з нею пять років тому. Дуже безвідповідально вчинив пішов до іншої, коли молодша дитина ледь повзла. А до того ще й довго обманював дружину, вигадував якісь історії про роботу, коли насправді був у коханки. Потім та йому ультиматум поставила: або вона, або сімя. Він узяв та й пішов, кинувши Соломію з двома маленими.
Я з самого початку була на боці невістки. Син повівся як мала дитина. Ну платить аліменти, але ж дітям потрібен батько, а не гроші. Він мене не слухав і минулого року одружився знову. Всі думали, що я прийму нову дружину, але я й не збиралася. Недавно у них народилася дитина, але навіть це не змінило мого ставлення до тієї жінки.
Для мене мої онуки це діти Соломії. Інших мені не треба. Я синові навіть казала: прийде час, повернешся з хвостом між ногами. Поки що він у нас не гість, тому святкую з невісткою та онуками.
У нас із Соломією та дітьми дуже теплі стосунки. Разом зустрічаємо свята, часто дзвонимо, відвідуюмо одне одного. Вона віддана дітям, а я як бабуся все роблю, щоб допомогти: забираю до себе, підтримую грошима, з уроками допомагаю. За ці роки вона стала мені за рідну дочку. Її батьки живуть за шістсот кілометрів, тому допомогти не можуть.
Ось і Різдво на носі. Я вже поставила кутью, вишитий рушник на стіл поклала і чекаю, коли завітаю мої улюблені невістка з онуками. Нехай співають щедрівки, нехай сміх у хаті лунає. Поки серце бється буду їх підтримувати.
