Дивлячись, як Остап замість розв’язання задачі вкотре замальовує в зошиті Супергероя-Павука, батьки розуміли: безтурботне й ситне майбутнє у їхній хаті світить лише коту Максиму. Десятки репетиторів не змогли прищепити хлопчику любов до точних наук. Навпаки з кожним учителем Остап усе глибше поринав у філософські роздуми. Світ то марнота марнот, міркував хлопчина, а справжнє щастя у нічогонеробстві, шоколадних еклерах і мультиках у телефоні.
Коли у батьків майже опустилися руки, тато натрапив у Facebook на дивне оголошення: «Продам штангу і прищеплю любов до шкільних і спортивних предметів вашим дітям, родичам, друзям, сусідам. Власна методика. Працюю з математикою, історією, українською, англійською, біцепс, трицепс, ноги, плечі, література, груди. Богдан Петрович».
Від безвиході батьківська пильність розвіялась. Тато набрав номер, і після кількох гудків у слухавці залунав важкий, задиханий голос:
Алло, слухаю.
У телефоні крім голосу чулося металеве ритмічне дзеленчання.
Добрий день, я за оголошенням
Штангу вже продав, буркнув Богдан, і здавалось, вже хотів покласти трубку.
Ні-ні, мені потрібен репетитор для сина математика, українська, література
Вік, вага, здібності учня?
Короткість вразила батька. Дзеленчання металу змінилось на шурхіт скакалки. Татові навіть здалося, що десь з слухавки пахнуло потом.
Девять років, двадцять пять кілограмів, вже майже вміємо додавати трохи більше за дві цифри і
Скільки віджимань?
Що? тато так і не повірив вухам.
Віджимань скільки робить і чи підтягуватися вміє? уточнив Богдан.
Не знаю разів пять, мабуть.
Префікс від суфікса відрізняє?
Я Це дружину питати треба.
Який спортивний інвентар в хаті є?
Інвентар? Лінійка деревяна.
Добре. Скидайте адресу, буду через годину, сказав Богдан і крикнув у телефон: Присідай, Ігоре, ширше ноги, спину рівніше! Це не вам, у мене зараз урок історії. Репетитор кинув слухавку.
Тато ще трохи постояв, розставивши ноги і випрямивши спину, перш ніж піти до Остапа. На новину про репетитора Остап відреагував як завжди: збільшив гучність на мультфільмах і попросив чаю з канапкою. Хлопець повністю ігнорував будь-які спроби просвітлення.
Подзвонили у двері. Мама глянула у вічко і побачила такі груди, що сама собі заздрила.
Доброго дня, нахилилась у коридорі гора мязів у тісній футболці, яка пахла кокосовим шампунем. Де ваш чемпіон?
В-в-ітя, перелякано крикнула мама. Здається, це той самий власник «Жигуля», якому ти обіцяв у записці під двірником підправити зір.
Вибачте, долинуло з глибини квартири, сталося непорозуміння, я окуліст у минулому.
Я Богдан Петрович, ваш новий репетитор у сучасності.
А-а, перепрошую, виліз із-за дзеркала Віталій. Ми вас не впізнали. Давайте вашу сумку.
Богдан простягнув хокейну сумку, Віталія придавило нею до підлоги з гучним стогоном, аж кіт Максим стрибком перескочив із двору через дві кімнати у закритий шкаф.
Що у вас там таке важке? хекав тато, тягнучи сумку до кімнати сина.
Навчальні матеріали. Початкова школа й прикладні дисципліни.
Остап, втягнувшись у диван із телефоном у руках, був настільки поглинутий «Людиною-Павуком», що не одразу помітив гостей. Богдан пройшов до кімнати, похитав плечима й окинув поглядом стіни:
Перфоратор є?
Навіщо?!
Тренувати українську, витягнув із сумки турнік, боксерську грушу й канат.
Піду в сусіда спитаю, ледве вимовив тато. А ти знайомся, це Остап. Підняв сина з дивана, наче курчатко біля ноги репетитора. Синочку, це Богдан Петрович репетитор.
А що у вас стільки мязів?
У стовпчик складав, спокійно відповів Богдан, дістаючи млинці від штанги й ставлячи один на один.
Ну, працюйте, видихнув тато й вийшов.
Ви сильніший за Людину-Павука?
А той від грудей двісті на раз жме?
Остап не зрозумів запитання але щось підказало: ні.
Мені нецікаві уроки, чесно відрізав хлопчик.
Невдахи нехай уроки зубрять, ми будемо качати прес.
Богдан ліг просто на підлогу й почав відтискатися. Остап стояв осторонь, чекаючи, коли дивний репетитор захекнеться, та той все збільшував темп. Після пресу гантелі, потім еспандер, жим лежачи
Запамятав? Хочеш сильним бути? А чи хочеш, як твій павук, в павутинні все життя тинятись?
Остап замотав головою.
Молодець! Роби всі вправи: три підходи по сорок пять мінус тридцять девять. Починай з пресу.
А скільки це?
Ну от, сам скажи
Перфоратора нема лише дриль, влетів втомленим голосом тато. Побачив, як син віджимається, і став мов укопаний. Я зайду пізніше, шепочучи вийшов із кімнати і тихенько причинив двері.
***
Наступного дня о половині шостої ранку задзвонив телефон. Ледь розплющивши очі, тато орендував словесний запас на потужний «мовний обстріл», але у дверях побачив лисину роздутого до гіганта Богдана, та слова застрягли в горлі. Здавалося, репетитор за ніч виріс удвічі, і навіть мішки під очима в нього вже скидалися на біцепси.
Маємо урок історії та географії. Форма одягу: кросівки, майка, шорти. Сьогодні забіг містом з вивченням ландшафтів і памяток історії.
Та він у третьому класі, ще не вивчає цього
Ще й вірші йдуть. Ви з нами?
Дякую, я у школі добре вчився.
А в якому році Золота Орда відступила з нашого краю?
М-м Я на роботу спізнююсь піду сина піднімати, на ходу знайшов відмовку тато.
Повернувшись, пошепки сказав:
Він не прокидається.
Одягніть його, прокинеться по дорозі, невимушено кинув Богдан.
***
Тричі на тиждень Богдан навідував Остапа для тренувань. Понеділок груди, трицепс, плечі, математика, українська; середа спина, біцепс, література, англійська; пятниця ноги, географія, історія.
Через три тижні Остап зайшов на кухню без майки. Батько, побачивши рельєфний прес сина, прикрив своє животик чайником. Хлопчина зміцнів, випрямився, почав навіть соромити батьків за постійне сидіння.
Віталію, якось з вечері сказала мама, мені ці заняття щось не подобаються. Знаєш, що син попросив на день народження?
Ну PlayStation?
Ні, шведську стінку і блендер для смузі! Я боюся, що той Богдан не репетитор. Просто якийсь тренер, що загубить здоровя синові!
Та ми ж математикою займались…
Ти бачив у них хоч раз шкільний підручник?
Калорійна таблиця
Ото й воно. Ти ж знаєш, спортсмени вони всі такі
Які «такі»? здивувався батько.
Недалекі, постукала по скляному столу для ефекту мама. Син буде такий же!
Може, вже хай буде тюпий качок, ніж слабкий ботанік?
Я хочу нормального хлопця! Щоб ці муки припинились!
Дзвонить телефон.
Це класна керівниця Алло? Що трапилось? Так-так, я скоро
Що він там?
Остап бійку затіяв. От бачиш!
Я їду з тобою.
***
У школі їх одразу викликали до директорки. В кабінеті гамір стояв, що у сусідньому класі розстроїло піаніно.
Це школа, а не спортзал, кидалась одна мама.
Що трапилось, поясніть!
Слово взяла класна.
Остап змушував учнів грати в «лесенку» й рахувати дроби на перерві
Що-що?
Підтягуватись по черзі, щоразу більше, пояснює Остап.
Тихо! перебила класна. Діти не хотіли, Остап погрожував
Вони перші напали, бо я виправив їх за лайку пояснював, як відміняється слово «задерикуватий». Тоді вони накинулися, а я Як каже Богдан Петрович, «краще підтягнися ще раз, якщо багато агресії, аніж лізь у бійку»
Казав: ще раз підете до нього буду корені витягувати! плакав один хлопчик.
Цьому неандертальцю тут не місце! засичала мати.
Почекайте, перебив батько. То бійки не було?
Усі похитали головами.
То мій син на агресію відповів математикою і турніком?
Ще й бігом по стадіону й поезією Шевченка!
Бачиш? А ти казала, що він буде дурненьким качком!
Я хочу вибачитись, несподівано піднялась директорка. Ваш син молодець! Але, зважаючи на почуте Переводимо його до четвертого класу. Програму вже перегнав.
У кабінеті повисла тиша. Було чути, як заздрість пробивається крізь стиснуті зуби. Люди розходились, не зводячи очей одне з одного.
Алло, Богдан Петрович, тут таке діло Нас переводять до четвертого, додадуться предмети, вийшовши, тато зателефонував репетитору.
***
За тиждень Остапа офіційно перевели до четвертого класу. Ще за два тижні він поїхав на змагання із кросфіту та готувався до першої дитячої олімпіади з літератури. А місяцем пізніше татові зателефонував батько колишнього кривдника й попросив номер Богдана Петровича.
Згодом у кварталі з’явилася дитяча секція з комбінованим ухилом, звідки виганяли не за слабкі результати в спорті, а за погані оцінки у щоденнику.
