Бунт на кухні: як один день без ладу змінив родину
– Знову цілий день серіалами займалася! – гримнув Тарас, вриваючись у хату й кидаючи ключі на полицю.
Олена щойно прилягла на диван і ввімкнула улюблену мелодраму, щоб хоч на хвилину відпочити. Цілий день вона крутилася, як білка у колесі: прибирала, прала, гладила, гралася з донечкою. До вечора ноги гули, а сили ледь вистачало дихати. Любов і турботу вона бачила лише на екрані телевізора. А від чоловіка доброго слова не чула з часів їхнього медового місяця. Тарас невпинно дорікав їй, ніби вона була винна у всіх його бідах.
– Я цілий день на роботі, щоб родину прогодувати, а ти сидиш у мене на шиї та цілими днями витріщаєшся у цей ящик! – продовжував він. – Мати попереджала, що ти ледащиця, а я, дурень, не послухав. Думав, з родиною буде легше жити.
Його слова були несправедливі, але Олена лише носом хмикнула. Вона не раз намагалася пояснити, чим займається, поки його немає вдома. Але Тарас наполегливо не помічав ні блискучих підлог, ні акуратно складеної білизни в шафі, ні запасів їжі у холодильнику на два дні вперед. Він продовжив:
– Чого мовчиш? Сказати нічого? Хоч би вечерю розігріла! У тебе тільки серіали на думці! Такі, як ти, їх і дивляться. Моя мати вже давно б на кухні клопотала, а ти зі свекрухою жити не захотіла!
– Ось і жив би зі своєю мамою! – гаркнула Олена, приплющуючи звук телевізора. – Не вмієш з дружиною говорити – іди сам собі вечерю грій!
Вона не хотіла сваритися – у сусідній кімнаті спала донечка. Але Тарас, кинувши на неї сердитий погляд, гордо пішов.
– Я тобі це пригадаю! – кинув він наостанок.
Олена пропустила половину серії, не в змозі зосередитися. Її серце билося від образи. Як так? Тарас колись так гарно залицявся, умовляв вийти за нього, а в шлюбі перетворився на прискіпливого егоїста. Його слова – «дурна», «ледащиця» – ранили, як ножі.
Насправді Олена була взірцевою господаркою. Донечка часто хворіла, і вона вирішила не віддавати її до ясел до трьох років. Після декрету планувала вийти на роботу, щоб ніхто не смів докоряти їй у тому, що вона «сидить на шиї». Але як достукатися до чоловіка? Як змусити його цінувати її працю, поважати її як дружину й матір?
Олена задумалася. Сімейне життя, про яке вона мріяла, виявилося далеким від реальності. Їй хотілося тепла, підтримки, а не нескінченних докорів. Учора Тарас зустрів її з донечкою на вулиці, коли вони поверталися з поліклініки. Ні посмішки, ні слова – він пройшов повз, ніби вони чужі. Розлучатися Олена поки не хотіла: куди йти з дитиною? Батьки жили далеко. Але терпіти далі було нестерпно.
Вона вирішила порадитися з Марійкою. Подруга розлучилася два роки тому й жила вільно, ні від кого не залежачи. «Ось би й мені так!» – подумала Олена, витираючи сльозу. Відійшовши до вікна, щоб Тарас не почув, вона набрала номер.
– Марійко, привіт! Як справи? – голос її тремтів. – Мені потрібна твоя порада.
– Знову чоловік довів? – одразу зрозуміла Марійка.
– Ти все розумієш, а вдома мене ніхто не хоче, – зітхнула Олена. – Цілий день прибираю, готую, з донечкою возжуся – а все не так. Підлога блищить, їжа готова, Софійка чиста, доглянута. Що йому ще треба? Бурчить, що я нічого не роблю. Невже він нічого не бачить?
– Він просто хоче, щоб ти жила лише для нього, – відповіла Марійка. – Ти ж не залізна, все по дому робиш, втомлюєшся. Нехай після роботи допомагає – з дитиною погуляє, посуд помиє.
– Та ти що! – гірко всміхнулася Олена. – Він вважає, що домашні справи – це нижче його гідності. Я й сама впораюся, але хоч раз би помітив, як у нас затишно, як я стараюся. Їсть вечерю – і жодного слова подяки. Усе свою матір хвалить, а вона готує так, що їсти неможливо!
– Поясни йому, розкажи, що ти робиш за день, – порадила Марійка.
– Пробувала тисячу разів, він не слухає. Йому подобається мене зачіпати, виводити на емоції. Що робити, Марійко?
– Знаєш, я б з ним поговорила, але він мене не переносить, – сказала Марійка. – Тобі самій треба його навчити, щоб зрозумів, як без тебе важко. Нехай відчує, що ти не покоївка, а дружина! Я придумала план, слухай!
Олена вислухала й розсміялася:
– Думаєш, спрацює?
– Ще як! – запевнила Марійка. – Дій!
Наступного ранку, як тільки Тарас пішов на роботу, Олена взялася за справу. Вона розкидала речі по підлозі, засунула у пральну машину чисті сорочки чоловіка, розкидала іграшки донечки по всій хаті, а на стіл виставила брудний посуд. Софійка з подивом дивилася на матір. Олена усміхнулася:
– Підемо, сонечко, до тітки Марійки!Вони провели день у Марійки, граючись та сміючись, а коли повернулись увечері, Тарас, зморений хаосом у хаті та тишею без вечері, нарешті зрозумів, скільки коштує її щоденна праця.
