Олексію, мені твоя допомога потрібна для подарунка мамі.
Оксана поклала телефон і повернулася до чоловіка, що розвалився на дивані з пультом. Олексій ліниво клацав канали, не відриваючись від екрана.
Який ще подарунок?
Плита. Хороша, надійна. У мами ж за два тижні день народження, ти й забув?
Олексій нарешті зиркнув на дружину. В очах майнула досада, але він миттєво прикрив її напівусмішкою.
А стара вже зовсім зіпсувалась? На вигляд ще нормальна…
Оксана сіла на підлокітник, машинально розгладжуючи складку на халаті.
Ти ж сам бачив її минулого разу. Духовка ледве тягне, дві конфорки мертві. Мама усе скаржиться, що її пиріжки вже не печуться як слід. Це ж для неї важливо, ти знаєш.
… Ганна Іванівна любила пекти. Її кухня завжди пахла ваніллю та корицею, на підвіконні остигали булочки, а сусіди спеціально забігали «на чай», знаючи, що з пустими руками не підуть. Старенька плита, ще з радянських часів, ледь жевріла всі ці місяці.
Гаразд, Олексій випрямився. Що від мене треба?
Вибери нормальну модель. Ти ж в техніці краще тямиш. Поїдь у магазин, подивись, домовся про доставку. Я зараз із роботою зовсім завалена.
Оксана дістала з сумочки банківську картку і простягнула чоловікові. Темно-синій пластик блиснув у світлі торшера.
Тут моя премія, понад шістдесят тисяч гривень. На гарну плиту вистачить?
Олексій потримав картку в руках, губи ледь смикнулися.
З лишком. Не хвилюйся, все буде.
Оксана кивнула. За пять років шлюбу вона звикла доручати Олексію такі справи. Він умів домовлятися й шукати знижки. У цьому йому не було рівних.
Тільки не затягуй, будь ласка. Щоб до іменин з доставкою все було.
Зроблю, Олексій недбало засунув картку в кишеню домашніх штанів і знову потягнувся до пульта.
Тиждень минув. Оксана їхала з роботи в набитій маршрутці й вирішила перевірити баланс через додаток. Звично дотягнулася до смартфона усе як завжди.
Списання: 60 000 грн…
Оксана усміхнулася, глянувши на цифри. Це означає, що Олексій не схибив. Сума солідна, точно щось хороше вибрав може, навіть із грилем і таймером, як мама давно хотіла. Ганна Іванівна нарешті зможе пекти свої знамениті «Наполеони» без страху, що духова шафа підведе.
В уяві Оксани майнуло обличчя мами очі у зморшках, усмішка, а потім Ганна Іванівна обовязково скаже своє: «Та навіщо ви, дітки, так витрачаєтесь?» І одразу ж придумає, який торт спекти першою.
Гарна техніка то вклад на багато років. Оксана добре памятала, як бабуся розповідала про свою «Лисьву», яка служила тридцять років без жодної поломки. Сучасні моделі інші, але якість головне.
…День народження цього року випав на суботу. Оксана метушилася зранку букет, подаруночки, все акуратно пакувала. Олексій ліниво ходив квартирою, постійно дивився на годинник.
Конверт не забудь, нагадала Оксана, застібаючи чоботи. Документи на плиту туди поклав?
Все в порядку, Олексій поплескав себе по внутрішній кишені піджака.
Ганну Іванівну привітати приїхали якраз до обіду. Квартира пахла свіжою випічкою навіть на капризній плиті мама спекла щось особливе. В передпокої юрмилися родичі, у кімнаті лунали гострі дотепи.
Оксана міцно обняла маму.
З днем народження, матусю. Це тобі.
Вона простягнула кремовий конверт, який забрала у Олексія по дорозі. Не заглядала: навіщо, чоловік усе уладнав.
Ганна Іванівна розцвіла.
Ой, дітки, ну що ви! Вона делікатно відігнула клапан, очі заблищали у передчутті.
Оксана дивилася на маму з ніжністю. Мить і обличчя Ганни Іванівни змінилось. Усмішка зникла, зявилася розгубленість.
Це… що?
Оксана знервовано нахилилася ближче. Зазирнула у конверт, і … Сертифікат у косметичний магазин. Три тисячі гривень. Три тисячі!
Олексію, обернулася до чоловіка, який вже майже вислизав із кімнати. Що це таке?
Та нічого страшного! Сертифікат класний, там хороша косметика…
А плита де?!
Він мовчав. Швидко шмигнув на балкон і притиснув двері.
Оксана рішуче пішла слідом. Відчинила балкон так, що скло задзвеніло.
Поясни негайно!
Олексій притиснувся до огорожі.
Слухай, Альонці реально важко зараз на роботі, їй дуже потрібен відпочинок… Я не зміг…
Який відпочинок? Яка Альонка? Оксана не стрималася. Я ж дала гроші на плиту для моєї мами!
Та виникла гаряча путівка, розумієш? Пятдесят сім тисяч лише! Анталія, все включено… Пропала б вона, ти ж сама розумієш.
Оксана вирвала телефон із його кишені, навіть він не встиг зреагувати. Декілька кліків і вже читає переписку з турагентством: дати, суми, купа сердечок від Альонки.
«Братику, ти найкращий! Дякую велике! Вилітаю в пятницю!»
Поглянула на чоловіка. Він аж зменшився в цьому кутку.
Без слова набрала номер агентства. Гудок, другий.
Добрий день, туристичне агентство «Горизонт», Єлена, слухаю вас.
Вітаю. Бронювання на імя Альона Петрова, Туреччина, вильот у пятницю. Хочу скасувати.
Але ви…
Я власниця картки, за яку була сплата. Без моєї згоди.
Олексій кинувся вперед, але Оксана показала «стоп».
Секундочку, голос оператора став офіційним. Так, є бронювання. У такому випадку вам треба приїхати в офіс, там і оформимо повернення. Через десять робочих днів кошти повернуться.
Дякую, завтра заїду.
Вимкнула й кинула телефон Олексію.
Оксано, ну припини! Давай спокійно поговоримо…
Але вона вже повернулася до мами. Усі гості навмисно занурилися в салати. Оксана підішла до Ганни Іванівни, що з розгубленим виглядом стискала нещасний сертифікат.
Мамусю, їдемо. Я тобі подарунок нормальний куплю.
Ганна Іванівна не перечила. Надягнула плащ, взяла сумочку і послухалася доньку, забувши про гостей.
У магазині техніки пахло новим пластиком. Консультант з бейджиком «Діма», років двадцять пять, терпляче пояснював різницю між моделями.
Ось це найкраща, Діма показав на елегантну білосніжну плиту. Для випічки чудова. Рівномірний нагрів, таймер, гриль, конвекція.
Ганна Іванівна доторкнулася до поверхні.
От краса! прошепотіла.
Беремо, вирішила Оксана. Доставка на завтра реальна?
З девятої до дванадцятої ще є слот.
Оформлення тривало пятнадцять хвилин. До дому йшли мовчки, тільки біля підїзду Ганна Іванівна злегка потримала дочку за лікоть.
Оксаночко, дякую тобі, сонечко. Та я за тебе хвилююся.
Не треба, мамо.
Він Олексій Ви ж
Оксана обняла маму.
Впораюся. Не думай про це сьогодні. З днем народження!
Додому повернулася вже затемна. Олексій сидів в півтемряві, телевізор вимкнутий.
Треба поговорити, спробував він.
Оксана пройшла повз. Відкрила шафу, його сорочки склала в сумку, дбайливо й без емоцій.
Що ти робиш? скочив він. Оксано, зупинись! Я перед сестрою не міг встояти, вона там зовсім зморена, шанс один на тисячу був!
Джинси, футболки, носки… Оксана все методично пакувала.
Ти через плиту родину руйнуєш! Тільки ти будеш винна!
Вона завмерла. Повільно обернулася.
Я тобі довірила свої гроші, чесно зароблені. Попросила купи подарунок моїй мамі. А ти усе віддав своїй сестрі!
Ну, віддав це гучно
Ти навіть не запитав! Сам вирішив! І прибрехав!
Олексій спробував її обійняти. Оксана відступила, затулившись його светром.
Не чіпай мене!
Альонці правда дуже погано було
Збирай речі і йди.
…Через місяць Оксана сиділа на кухні у Ганни Іванівни. Біла плита сяяла в кутку, духовка гуділа на всю, наповнюючи квартиру запахом ванільного бісквіта.
Уявляєш, я записалась на курси кондитерів! Ганна Іванівна вся світилася. Ніна, сусідка, порадила французький шеф проводить заняття!
Оксана скуштувала шматочок торта. Ніжний крем танув на язиці.
Дуже смачно, мамо. Просто казка.
…Розлучення оформили швидко, без зайвої тяганини. Олексій так і не збагнув, чому дружина не пробачила «маленьку витівку». Альона полетіла відпочивати на свої заощадження чи не полетіла, Оксану це вже не хвилювало.
Вона дивилася, як мама метушиться біля нової плити, щаслива і захоплена. За вікном вечоріло. Попереду на неї чекало нове життя без брехні і зрад, без тих, хто ставив довіру і гроші нижче, ніж любов.
Оксана усміхнулась і взяла собі ще шматочок торта. А чому б і ні?
