Я вже сто разів пошкодувала, що ми з моїм новим хлопцем Тарасом поїхали на ці пасхальні посиденьки до моєї мами, Ганни Іванівни. Здавалося б, родинне свято — що може бути краще: паски, писанки, рідні за столом. Але коли я побачила, скільки народу набилося в мамину хату, мені захотілося розвернутися й тікати. Усі мої три сестри — Оксана, Соломія та Марія — приїхали з чоловіками та дітьми. Плюс мамин брат, дядько Олесь, з дружиною та двома дорослими синами. А ще якісь далекі родичі, яких я, чесно кажучи, ледь згадала за іменами. І ось у центрі цього родинного виру — я й Тарас, мій новий хлопець, якого я наважилася представити рідні. Краще б цього не робила.
Від самого порогу почалися пригоди. Щойно зайшли, а мама вже накинулася на Тараса з розпитуваннями: “Тарасе, а ким ти працюєш? А скільки тобі років? А які у вас плани?” Тарас тримався молодцем, відповідав спокійно, з усмішкою, але я бачила, як він напружився. А мої сестри, ніби змовилися, вирішили влаштувати йому справжній іспит. Оксана, старша, відразу почала розповідати, що її чоловік недавно отримав підвищення і вони купили нову машину. Соломія хвалилася, що її донька вже займається танцями і виступає на сцені. Марія, наймолодша, лише підливала оливи у вогонь, з єхидством шепочучи мені: “Ну що, сестро, де ти такого молодого знайшла?” Тарас молодший за мене на п’ять років, і, схоже, це стало головною сенсацією вечора.
Ганна Іванівна, моя мама, вирішила, що її місія — нагодувати Тараса до відвалу. Вона то й діло підкладала йому паску, примовляючи: “Їж, сину, ти якийсь худий, треба підкріпитися!” Тарас ніяково дякував, але я бачила, як він ледве справляється з маминою щедрістю. А потім мама подалась у спогади: “Ось, Тарасе, наша дівчинка в дитинстві мріяла вийти за льотчика! Ти, звісно, не льотчик, але хлопець статний, тільки не підведи!” Сміх розкотився по столу, а я мріяла провалитися крізь землю. Тарас лише посміхнувся, але я знала, що йому ніяково.
Дядько Олесь, мамин брат, вирішив перевірити Тараса на міцність. Налля йому домашнього вина й почав тост: “За молодих! Але, хлопче, ти розумієш, що у нас у родині всі суворі? Жінки у нас з характером!” Тарас кивнув, випив, але я помітила, як він міцніше стиснув мою руку під столом. А коли дядько Олесь запропонував йому вийти у двір і “показати, як він дрова рубає”, я не витримала. “Дядьку, годі, він же не дроворуб!” — випалила я. Усі засміялись, але Тарас, здається, вже подумки шукав шляхи до відступу.
Діти моїх сестер додали хаосу. Племінники металися хатЩе й кіт мамин, старий бойкий Пушок, раптом стрибнув Тарасові на коліна й замурчав, ніби нарешті схвалив його.
