«Сусід почав жити з неповнолітньою! Заїжджайте!» – так мешканці повідомили поліції.

“Пане, тут чоловік живе з неповнолітньою! Приїжджайте!” так сусіди подзвонили в поліцію.
“По сусідству чоловік з якоюсь школяркою! Розберіться!” і от, наші нові знайомі вже турбують правоохоронців.
З дружиною ми кілька місяців по весіллі шукали квартиру і нарешті взяли її в іпотеку. Довгий час я їздив туди один: керував ремонтом, доглядав за робітниками. Дружина заглядала рідше, тому я встиг познайомитися із сусідами дідусем і бабусею. Оскільки ми були в новому місці, вирішили відсвяткувати новосілля й запросили саме їх.
Щойно вони сіли за стіл і познайомилися з моєю дружиною, їхня поведінка змінилася. Їхній вигляд став схожий на той, що буває, коли бачиш, як хтось у метро їсть селедку з молоком. Але дружина своїми ніжними обіймами й сміхом відволікла мене від цих думок. Вони поспіхом пішли, а ми були надто щасливі, щоб думати про це.
Рано-вранці нас розбудив стук у двері. Я зрозумів, що наше нове життя починається не зовсім так, як ми планували, бо на порозі стояв дільничний і дивився на мене з підозрою.
Доброго ранку, я дільничний! Ось моє посвідчення. Покажіть, будь ласка, ваші шлюбні документи із “дружиною”, промовив він.
Я спортивно завмер і почав шукати свідоцтво серед коробок і ще не розпакованого добра. За десять хвилин я його знайшов і подав офіцеру. Він уважно подивився на дружину, потім на папір, підняв брови і сказав: “Дякую за співпрацю, цього достатньо!”
Вибачте, а що сталося?
Нам повідомили, що тут живе чоловік з неповнолітньою і що їй, мабуть, ще немає 16.
Я голосно засміявся, бо насправді моя Соломія була старшою за мене на цілий рік! Мені було 22, а їй 23. Вона дійсно невисокого зросту, з дитячим обличчям, а без макіяжу й з хвостиком виглядала як старшокласниця. А я за останні місяці, через іпотеку, ремонт і постійний стрес, став схожий на дядька середніх років втомлений, з неголеною щетиною.
“Гаразд, подумав я. Тепер я як слід висплюся й поголюся, а то скоро дружину в дитсадок записуватимуть.”