Сусіди в гостях: як Світлана поставила межі нахабству
Олексій повернувся додому виснажений, а в квартирі пахло смаженим — у духовці тушкувалося м’ясо, а Світлана нарізала овочі. Він підійшов, поцілував дружину й помітив:
— Пахне божественно.
— Стараюся для гостей, — усміхнулася вона.
— Для моїх? — похмурився Олексій. — Я ж просив — не готуй.
— Та як же… Це ж твоя родина. Люди після роботи, їм треба поїсти.
— Світлано, ти зрозумієш пізніше… Краще б послухала.
За кілька годин до цього йому подзвонила мати:
— Сину, Оленка, донька Марії, з чоловіком купили квартиру поруч. Поки ремонт, без води. Марія просить — нехай у вас помиються пару днів.
Олексій не радів. Ще з дитинства Оленку недолюблював — хитра, як і її мати.
— Гаразд, нехай заходять, — зітхнув він. — Але тільки в душ, не більше.
Оленка та її чоловік Іван з’явилися ввечері.
— Вітаю! Я — Оленка, це мій чоловік. А ви, мабуть, Світлана?
Не дочекавшись запрошення, Оленка пройшлася кімнатами, потягала дверні ручки, заглянула у спальню. Олексій зачинив двері:
— Ви ж, здається, у душ?
— Так-так! Світлано, можна рушники? Своїх не взяли.
Коли вони помились, поспішати йти не стали. Сіли у вітальні, вдихнули аромат смаженого.
— Ой, як смачно! — защебетала Оленка. — Що готуєте?
Світлана зітхнула й запросила до столу.
З’їли все до кінця. Пішли, забувши рушники, мочалки та шампунь. Світлана похитала головою:
— Гель і шампунь не жалко, але мочалки доведеться купити нові.
Наступного дня все повторилося. І третього. Світлана приготувала запіканку з броколі, Оленка скривилася:
— Фу! Це ви їсте?! Давайте котлети.
Четвертого дня була паста з м’ясним соусом. Оленка знову незадоволена:
— М’яса майже нема. Один соус.
Олексій запитав Івана:
— Коли воду дадуть?
— Та вже дали, — чесно зізнався той.
Оленка миттєво втрутилася:
— Лейка ще не встановлена…
Після вечері Світлана глянула на чоловіка:
— Я придумала, як їх відвадити. Але ти маєш підіграти.
Наступного вечора, коли гості вмостилися за столом, Світлана принесла піднос із сухими вівсяними пластівцями, тертим яблуком та медом.
— Це «Французький салат краси». Дуже корисний. Ми з Олексієм тепер тільки його їмо.
Оленка намагалася жувати, але салат їй явно не сподобався. Гості пішли швидко.
— Сьогодні вечерю готуєш ти, — сказала Світлана. — У морозилці вареники.
Через день Оленка подзвонила:
— У вас знову цей салат?
— Ага, Світлана невблаганна… Якщо зайдете, купіть сала, бо я вже й сам не можу.
— Та ні, ми більше не приходитимемо. У нас тепер і вода, і лейка.
Через кілька днів Олексію подзвонила мати:
— Марія каже, Світлана тебе не годує.
— Мамо, не слухай дурниць. Я ситий, здоровий і щасливий. І ще новина: через місяць ми переїжджаємо в будинок, цю квартиру продаємо. Ось тоді й подивимося, хто кому родина…
