Уяви собі, подруга, у мене така ситуація… Моя свекруха намагається розвалити наш шлюб, і найприкріше чоловік мені не вірить.
Коли я вийшла заміж, була просто на сьомому небі від щастя. Мій Ростислав був ідеальним, турботливим, допомагав мені у всьому, поважав мене. Єдине, що трохи затьмарювало наше життя це його мама. Коли я її вперше побачила, одразу зрозуміла, що з нею непросто: все хоче тримати під контролем, усе має бути по-їїньому.
Я відразу подумала, що якби нам з нею жити разом, я б задихнулася у її правилах. Тому ми вирішили орендувати своє житло у Львові, поближче до роботи, але подалі від нескінченних вказівок.
А тут ще така біда… Помер мій тато рак. Залишився великий будинок у селі неподалік Жовкви. Ми з Ростиславом вирішили перебратися туди, тим більше, я завжди мріяла про свій сад, городик і про тишу за містом. І Ростик був не проти він теж любить землю.
Пройшло трохи часу після переїзду, і от приїжджає його мама. З порогу заявляє, що хоче цей будинок для себе. І що пропонує натомість? Однокімнатну квартиру у Львові! Ну як це, скажи? Звичайно, я відмовилася, вона влаштувала істерку й гучно грюкнула дверима.
Десь через годину телефонує Ростик і каже, що я образила його маму, що нібито сварилася з нею, кричала… А я взагалі нічого такого! Просто відмовила культурно і все. Виявляється, ця свекруха набрехала на мене, тепер чоловік похитнувся у вірі до мене. Стою і не знаю, як бути, що сказати, аби Ростиславу донести правду. Сумно, як не знаю що…
