Холодний жовтневий вечір назавжди змінив життя Оксани. Вона стояла біля воріт колишнього дому, стискаючи швидко зібраний чемодан, а пронизливий крик свекрухи досі лунав у вухах:
Геть з мого дому! І щоб твоєї ноги тут більше не було!
Десять років шлюбу звелися нанівець за одну ніч.
Оксана не могла повірити, що її чоловік, Тарас, просто опустив очі й мовчав, коли його мати виганяла її. Все почалося з чергової нарікання свекрухи цього разу через погано зварену юшку:
Навіть страву приготувати не вмієш! Яка з тебе дружина? Та й дітей ти нам не подарувала!
Мамо, заспокойся, пробурмотів Тарас, але жінка навіть не слухала:
Ні, сину, я не дозволю, щоб ця нероба тобі життя зруйнувала! Обирай або вона, або я!
Оксана затамувала подих, чекаючи, що чоловік заступиться за неї. Але він лише безпорадно розвів руками.
Оксанко, може, тобі краще піти на деякий час? Поживи у друзів, подумай
Тепер, стоячи на вулиці з пятьма тисячами гривень у сумці та телефоном, повним номерів, які вона роками не набирала, Оксана відчула, ніби земля розступається під ногами. Її світ обертався навколо цього дому, чоловіка та його матері.
Вона брела дощем, не відчуваючи ні холоду, ні крапель, що падали на обличчя. Світло ліхтарів тремтіло на мокрому асфальті, а перехожі поспішали сховатися, але все це здавалося далеким неначе сон.
**Новий початок**
Перші тижні злилися в один безкінечний сірий день. Дарина, стара подруга, запропонувала їй свій диван, але це була лише тимчасова пільга.
Тобі потрібна робота, наполягала Дарина. Будь-яка просто щоб стати на ноги.
Оксана влаштувалася офіціанткою в маленьку кавярню: дванадцятигодинні зміни, болючі ноги, приїдливий запах їжі. Але робота не залишала часу на сльози.
Одного вечора до закладу зайшов чоловік років сорока, замовив лише каву й сів за столик у глибині. Коли Оксана подавала напій, він тихо промовив:
У вас сумні очі. Вибачте, але ви не на своєму місці.
Вона хотіла відповісти різко але на диво сама сіла поруч. Так вона познайомилася з Ярославом.
У мене невелика мережа крамниць, пояснив він. Шукаю толкового адміністратора. Можемо обговорити завтра, у більш затишному місці.
Чому ви пропонуєте роботу сторонній людині? запитала вона.
Бо в ваших очах я бачу розум і мужність, усміхнувся він. Ви просто ще самі цього не усвідомлюєте.
**Від кавярні до офісу**
Пропозиція була справжньою. За тиждень Оксана вивчала накладні й графіки замість того, щоб носити підноси. Спочатку було важко, але Ярослав виявився терплячим наставником.
Ви талановита просто вас пригнічували чужі думки. Не думайте “я не можу”, а питайте “як це зробити краще?”
Поступово вона змінювалася.
Ви тепер усміхаєтеся по-справжньому, зауважив Ярослав одного дня. І був правий.
Через рік вона керувала трьома магазинами. Прибутки зросли, а персонал поважав її. Одного вечора за вечерею Ярослав стиснув її руку:
Оксано, ви для мене більше, ніж колега.
Вона відвела погляд: Я вдячна, але я ще знаходжу себе.
Він кивнув: Я дочекаюся. Ви вже не та налякана дівчина, яку я зустрів.
**Пізнаючи себе**
Тепер вона носила елегантні костюми, мала власне авто, впевнено вела перемовини з партнерами.
Знаєте, що найдивовижніше? сказала вона Ярославу. Я вже не злюся на колишнього чи його матір. Вони наче постаті зі старого сну.
Наближалися свят
