Холодний жовтневий вечір назавжди змінив життя Олесі. Вона стояла біля воріт колишнього дому, стискаючи поспіхом зібраний чемоданчик, а пронизливий крик свекрухи досі лунав у вухах:
“Геть з мого дому! І щоб твоєї ноги тут більше не було!”
Десять років шлюбу розвалилися за одну ніч.
Олеся не могла повірити, що її чоловік Ігор просто опустив очі й мовчав, поки його мати виганяла її. Все почалося з чергової нарікання свекрухи цього разу через нібито невдалий борщ:
“Навіть борща приготувати не вмієш! Що це за дружина? І дітей не можеш подарувати!”
“Мамо, заспокойся”, буркнув Ігор, але вона навіть не звернула уваги:
“Ні, сину, я не можу дивитися, як ця нероба тобі життя псує! Вибирай або вона, або я!”
Олеся затаїла подих, чекаючи, що чоловік її захистить. Але він лише розвів руками.
“Олесю, може, тобі краще піти на кілька днів переночуй у подруг, обміркуй усе”.
Тепер, стоячи на вулиці з пятьма тисячами гривень у сумці та телефоном, повним номерів, які вона роками не набирала, Олеся відчула, ніби земля розкривається під нею. Її світ обертався навколо цього дому, чоловіка та його матері.
Вона йшла дощовими вулицями, не помічаючи, як мокне. Ліхтарі тремтіли на асфальті, а перехожі поспішали сховатися, але все це здавалося далеким неначе сон.
### Новий початок
Перші тижні злилися в один безкінечний сірий день. Подруга Марічка запропонувала їй свій диван, але це була лише тимчасова передишка.
“Тобі потрібна робота”, наполягала вона. “Будь-яка просто щоб стати на ноги”.
Олеся влаштувалася офіціанткою у невелику кавярню: дванадцятигодинні зміни, ноючі ноги, присмак їжі в повітрі. Але на сльози часу не залишалося.
Якось увечері до закладу зайшов чоловік років із сорок, замовив лише каву й сів у далекому кутку. Коли Олеся подавала напій, він тихо сказав:
“У тебе сумні очі. Пробач, але ти не для цієї роботи”.
Вона збиралася відповісти різко але на її подив сама сіла поруч. Так вона познайомилася з Миколою.
“У мене невелика мережа крамниць, пояснив він. Потрібен толковий адміністратор. Можемо обговорити завтра у спокійнішому місці”.
“Чому пропонуєш роботу незнайомій жінці?” запитала вона.
“Бо в твоїх очах я бачу розум і сміливість, усміхнувся він. Ти просто ще цього не усвідомлюєш”.
### Від кавярні до кабінету
Пропозиція виявилася справжньою. За тиждень Олеся вже вивчала накладні та графіки замість того, щоб носити підноси. Спочатку було важко, але Микола виявився терплячим наставником.
“Ти талановита просто тебе досі давить думка інших. Не кажи «не можу» питай «як зробити це краще?»”
Поступово вона змінювалася.
“Ти тепер усміхаєшся по-справжньому”, одного дня помітив Микола. І був правий.
Через рік вона керувала трьома магазинами. Прибутки зросли, а персонал її поважав. За вечерею Микола стиснув її руку:
“Олесю, ти для мене більше, ніж колега”.
Вона відвела погляд: “Я вдячна, але ще шукаю себе”.
Він кивнув: “Я зачекаю. Ти вже не та налякана дівчина, яку зустрів у кавярні”.
### Знайомство із собою
Тепер вона носила елегантні костюми, їздила на власному авто, впевнено спілкувалася з партнерами.
“Знаєш, що найдивніше? якось сказала вона Миколі. Я вже не злюся на колишнього чи його матір. Вони наче персонажі зі старого сну”.
Перед святами відкрився ще один магазин. Після планерки дз
