Деньник, 4 червня
Моя теща вирішила переїхати в мою квартиру, а свою віддати своїй доньці.
Мій дружина виросла в великій родині. Теща мала дітей, поки не народила свою улюблену доньку. Досить цікава схема, але я не мені робити висновки.
Коли я одружився з Ганною, думав, що мені пощастило. Вона здавалась відповідальною, сміливою, сильною. Розуміла, що таке родинні цінності, але ніяк не могла відвязатись від своєї матері та молодшої сестри. Теща особливо не переймалася синами, а турбота про доньку завжди стояла на першому місці.
Сестра Ганни, Оленка, була ще малолітньою, коли ми зустрілись, їй було тоді 10. Спочатку я не звертав уваги, але згодом її поведінка почала мене турбувати. Вчитися не хотіла, водилася з сумнівними хлопцями, а всі справи лягли на плечі Ганни. Оленка могла подзвонити серед ночі і вимагати допомоги.
Я щиро сподівався, що Оленка подорослішає, вийде заміж і все піде на краще. Та де там! Коли вона нарешті наважилась на весілля, теща зібрала з усіх синів допомогу, бо сама грошей не мала. Чоловік Оленки був із простої родини й заробляв копійки, тож молодята змушені були жити з матірю.
Дітей ставало більше І теща зрозуміла так далі тягти не можна. Вона вирішила, що ідеальний варіант переселитися до нас, а свою квартиру віддати Оленці. Але чи це справедливо, якщо саме я купував житло за свої зароблені гривні, а мій шваґро навіть копійки не вложив? Найдивніше Ганна це влаштовує, мовляв: «мама допоможе, буде легше».
У нас двокімнатна квартира. Але я не хочу жертвувати комфортом і ділити житло з кимось іще. Теща упевнена, що ми зобовязані її прийняти, бо я зять маю піклуватися про добробут старших у родині.
Я кохаю свою дружину. Про розлучення навіть не думаю. Але як змусити її зрозуміти мене? Як пояснити, що життя з тещею це справжні тортури? Може, хтось підкаже мудру пораду?
Життя навчило мене одного треба ставити чіткі межі навіть із найдорожчими людьми, аби зберегти свій спокій і родинний затишок.
