Свекруха вирішила переїхати до моєї квартири, а свою подарувала донечці.
Мій чоловік виріс у великій родині, де дітей народжували до тих пір, поки не зявилася омріяна донька. Стратегія, якщо чесно, дивна, але то, мабуть, на сімейних нарадах вирішувалось.
Коли я виходила заміж, здавалося, що мені пощастило. Остап був відповідальний, сміливий, наче справжній козак, і нібито навіть вмів тримати слово. Він розумів, що таке сімя, але від мами й молодшої сестри відривати пуповину було йому недосяжно. Свекруха до синів – ну так собі, а от благополуччя донечки завжди було понад усе.
Ярина, його сестра, була десятирічною, коли ми вперше зустрілися. На початку мені навіть подобалася ця її жвавість, але за якихось пять років почала тихенько шукати в квартирі запасний вихід. Не вчилася, залицялася з такими хлопцями, що матері вечорами слід було молитися. І, звісно, всім тим магнітом турботи ставав мій чоловік. Яринка могла подзвонити йому о третій ночі з банальним “Остапе, купи батон”.
Я ловила себе на надії, що сестра виросте, вийде заміж і стане свекрусі головним болем. Але ні! Одружуватися вона таки зібралася, але свекруха одразу заявила братам: кидайтеся грошима на весілля, бо у мене гривень немає навіть на черемшу. Зять теж був зі скромними апетитами й зарплатою, тож молоде подружжя осіло в квартирі свекрухи.
Дитина, друга У певний момент свекрусі доходить, що гастролі з трьома дітьми під одним дахом то вам не кавуни носити. Тут у голові її спалахує ґеніальна думка переберуся-но я до Остапа й Лесі, а цю хатинку залишу Ярині. Тут маленька деталь: я свою квартиру купила за власні кровні, а мій чоловік не вклав навіть копійчину. І головніше: йому це ще й подобається! Каже: “Мамо допоможе, якось винесемо той хрест”.
Наше помешкання стандартна двокімнатка у Львові. Але свою зону комфорту мені також шкода, до того ж не дуже кортить пити чай таємно у ванній. Свекруха щиро переконана, що ми їй винні, бо Остап найстарший син, а дочок матір не залишає.
Чоловіка кохаю що тут додати, про розлучення навіть і думки нема. Но як же йому пояснити, що життя зі свекрухою це не Місія нездійсненна, а Місія вижити? Що робити та як вмовити Остапа вдягти власні штани й сказати ні? Друзі українські, підкиньте слушну пораду, бо чай у ванній уже не рятує!
