Новорічний сюрприз
Оксана спішила додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Ще б пак — у її сумочці лежали два квитки на літак. На півдні їх чекав заброньований номер у готелі. Вони давно мріяли зустріти Новий рік біля моря, у теплі та без турбот. Не стояти біля плити, відпочивати, купатися в басейні. Відчути себе в казці.
Але щось завжди заважало. То грошей не вистачало — збирали на перший внесок за квартиру. То просто в метушні буденності забували заздалегідь купити квитки, замовити готель…
Тепер у них була власна оселя. Платити залишилося зовсім трохи. Час подумати про дитину. А якщо не зараз, то з малюком вони ще довго не зможуть здійснити мрію. Ось і вирішила Оксана зробити подарунок Ігорю на Новий рік.
Звісно, свекруха неодмінно висловиться, що Оксана витрачає гроші на дурниці. Що взимку біля моря робити нічого. А як же вони з батьком? Чому з ними не порадилася? Почнуться образи, претензії до Оксани. Загалом, їй дістанеться на повну. Свекруха й так її недолюблювала, а тепер навіть страшно уявити, що влаштує. Та нічого, не вб’є ж вона Оксану. Переживе якось. Зате який сюрприз вона влаштує Ігорю! Яке свято!
А якби вона порадилася, свекруха одразу б влаштувала скандал, і жодного сюрприза б не вийшло. Та й навряд чи вони б поїхали до моря. Що чоловікові сюрприз може не сподобатися, або в нього раптом з’являться інші плани, Оксані навіть на думку не спадало. Ігор завжди казав, що не розуміє, навіщо всю ніч їсти олів’є перед телевізором. Він любив компанії та веселощі.
До сьогодні конверт із квитками лежав у ящику її робочого столу. Сьогодні вона вирішила принести його додому та подарувати чоловікові. Літати до мрії мали через два дні.
Повернувшись додому, Оксана поклала конверт під ялинку так, щоб Ігор одразу його побачив. Переодяглася і почала готувати вечерю, прислухаючись, чи не відчиниться двері. Періодично поглядала на годинник.
О пів на десяту вона вже почала хвилюватися. На плиті давно охолола пательня з вечерею, а Ігоря все не було. Настрій стрімко падав. Вона дзвонила йому кілька разів, але телефон чомусь був вимкнений. Оксана метушилася по квартирі, раз-у-раз підходила до вікна, дивилася, чи не заїде до двору машина чоловіка. В голову лізли тривожні думки, одна страшніша за іншу. Вона знову і знову набирала номер Ігоря, але кожен раз автоінформатор повідомляв беземоційним жіночим голосом, що телефон вимкнений або поза зоною покриття.
Оксана проганяла від себе погані передчуття, переконувала себе, що Ігор зустрівся з друзями і загубився. Але чому вимкнув телефон? Чому не попередив?
Вона навіть кілька разів виглядала за двері. Одного разу батько добре випив з товаришами. Ті привели його додому, але, знаючи строгий характер матері, не наважилися пока«Ні, тепер я мушу йти», — рішуче сказала Оксана, беручи валізу, і вийшла з дому назустріч новому життю.
