Святковий подарунок, що вразив усіх!

— Зі святом, моя дорога! — урочисто промовив чоловік, подарувавши мені пилосос на двадцяту річницю нашого весілля. А вже зранку цей «чарівний» подарунок позбавив його голосу!

Дівчата, уявіть: ми з чоловіком, Богданом, відзначали двадцять років спільного життя. Фарфорове весілля! Два десятиліття пліч-о-пліч — це ж не пусті слова, чи не так? Майже ціле покоління.

Я, звісно, чекала на цей день, готувалася. Мріяла про щось особливе, романтичне — ну, ви ж розумієте. Може, вечеря в улюбленій корчмі, або невеличка подорож у Карпати, або хоча б гарні квіти й щирі слова.

Весь день я метушилася по хаті, накривала стіл, дістала свою найкращу вишиванку. А Богдан з ранку зник «у справах», залишаючи за собою тільки загадкову посмішку. Я, чесно кажучи, сподівалася на диво.

І ось він повертається. Урочистий, ніби сотник на параді. І заносить у хату… дві величезні коробки.

— Зі святом, Любко! — каже він.

Меншу коробку він із гордістю вручає мені. Я, затамувавши подих, розкриваю її. А там… пилосос. Дівчата, новенький, сучасний, з усіма наворотами, але ж, матінко моя, ПИЛОСОС!

Я стою з коробкою в руках і не можу збагнути — як таке взагалі можливо? Пилосос. На двадцяту річницю шлюбу. Ну скажіть, це ж повне безглуздя! А Богдан, не зважаючи на мій, м’яко кажучи, шокований вираз обличчя, тягне до вітальні другу коробку. Величезну.

— А це, — каже, розпаковуючи, — наш спільний подарунок!

І витягає звідти гігантський плазмовий телевізор. Такий, знаєте, на всю стіну. Про який він щоденно згадував останні півроку. От же ж хитрюга!

Ввечері мало бути святкування. Але за столом сиділа лише я. А Богдан розсівся перед новим телевізором, перемикаючи канали і радіючи, немов дитина. Потім повернувся до мене, жуючи мій салат, і питає:

— Ну як тобі, моя господине, подарунок? Корисно, правда?

І це слово — «господине» — стало останньою краплею. Я не служниця, не прибиральниця, я — його дружина! Двадцять років я була його дружиною! А він мені на річницю дарує знаряддя для роботи, а собі — іграшку.

Образливо? Ще б пак! Я відчула себе не коханою жінкою, а чимось на кшталт меблів.

Але я, дівчата, виду не показала. Посміхнулася й промовила:

— Дякую, любий. Дуже потрібна річ.

Він був настільки захоплений своєю «плазмою», що навіть не почув крижаний тон мого голосу. Напевно, даремно…

Цілу ніч я не спала. У голові народжувався план. Хитрий, трохи зухвалий, але, на мій погляд, справедливий.

На полиці в шафі лежали дорогі парфуми, які я приготувала йому — мій подарунок на річницю. Але після пилососа й того злощасного «господине» я зрозуміла: дарувати їх тепер — значить змиритися. А я не хотіла мовчати.

Зранку я прокинулася раніше за нього. Богдан ще спав, а я тихенько дістала дві гарні подарункові коробки. В одну поклала нове блискуче відро для сміття, куплене ще тиждень тому. У другу — гумовий вантуз. Обв’язала все стрічками, ніби справжній подарунок.

Коли Богдан прокинувся і вийшов на кухню, я з найсолодшою усмішкою вручила йому коробки.

— З річницею, любий! Це — тобі!

Він, зацікавлений, почав розкривати. Спочатку — відро, блискуче, як дзеркало. Потім — вантуз, гордовито витягнутий із коробки.

О, якби ви бачили його обличчя! Він завмер, розгублений, з відром в одній руці й вантузом у іншій. Очі його бігали від подарунків до мене, наче він намагався зрозуміти, чи це жарт.

— Це… що? — прошепотів він.

— Подарунок, коханий! — відповіла я медовим голосом. — Тобі, як справжньому господарю. Адже ти ж у нас відповідаєш за сміття й засмічені труби. От я й подумала: гідна праця потребує гідних знарядь!

Він мовчав. Але по тому, як його шия почервоніла, а щелепи стиснулися, я зрозуміла — дійшло. І про пилосос, і про «господине», і про всю його безчуттєвість. Він побачив себе в тому дзеркалі, яке я йому підставила…

Того ж дня він повернувся з величезним букетом троянд і квитками на виставу. А відро з вантузом досі стоять у коморі, немові свідки його «практичності». І знаєте, що найсмішніше? Відтоді він виносить сміття без нагадувань. Ось так — навіть із такої ситуації можна винести користь.

Оцініть статтю
ZigZag
Святковий подарунок, що вразив усіх!