**Щоденниковий запис**
Мій брат Тарас одружився шість років тому. Відтоді ми з батьками жодного разу не переступали порогу їхньої хати. Усі свята, дні народження та родинні посиденьки проходять у батьків у їхньому просторому будинку на околиці Чернігова. Мама готує безліч страв, накриває стіл, а потім ще й відправляє Тараса з дружиною Олесею додому з контейнерами, забитими домашніми котлетами та салатами.
Коли Тарас щойно одружився, у Олесі незабаром був день народження. Мама, сповнена ентузіазму, вирішила влаштувати сюрприз: ми купили торт, вибрали гарний подарунок і зібрались у гості. Мама подзвонила Олесі попередити, але та холодно відповіла, що нічого святкувати не планує. Мама не здалася:
— Та ми ж просто зайдемо, поп’ємо чаю з тортиком! Тобі нічого готувати, Олесю!
У підсумку ми все ж поїхали. Але замість теплого прийому нас шокувало: Олеся вийшла до нас на вулицю, буркнувши, що в хаті “не прибрано”, і відмовилася впускати нас додому. Ми, збентежені, вручили їй торт і подарунок прямо на сходовому майданчику та поїхали. Відтоді всі свята ми проводимо у батьків, а про той незручний випадок намагаємося не згадувати.
Олеся якось прямо заявила батькам:
— У вас же великий будинок, місця повно для гостей! А у нас однушка, куди там всіх кликати?
Я ледве стрималася, щоб не спалахнути. Невже в однушці не можна прийняти батьків чоловіка та його сестру? Це ж не натовп, а всього троє! Але ми мовчали, щоб не псувати стосунки.
Зараз Олеся вагітна, на п’ятому місяці. Це буде перший онук для наших батьків, і мама, звичайно, не знаходить собі місця від хвилювання. Вона постійно дзвонить Тарасу, питає, як почувається Олеся, чи не потрібна допомога. Але нещодавно ми дізналися, що Олеся ще на початку вагітності звільнилася з роботи. Мама запанікувала:
— Може, їй погано? Може, їй потрібна моя підтримка?
Тарас заспокоїв: з Олесею все гаразд, просто вона вирішила “берегтися”. Ми були в розгубленості. Тарас і Олеся завжди жили на широку ногу: ресторани, подорожі, дорогі речі. В них немає іпотеки — квартира дісталася Олесі від бабусі, тож усі гроші вони витрачали на свої примхи. Але після звільнення Олесі їхні доходи різко впали, а звичний спосіб життя опинився під загрозою. Тарас намагався пояснити Олесі, що треба затягнути пасок, але вона, схоже, не збирається відмовлятися від розкоші.
Олеся зізналася братові, що звільнилася зі страху “зловити щось на роботі”. Її обережність зрозуміла, про тепер їхній бюджет тріщить по швах, а вона й далі вимагає такого ж рівня життя. І ось, серед усіх цих змін, Тарас раптом запросив нас до себе на день народження. Додому! Ми з батьками були в шоці. Тато навіть пожартував:
— Невже я таки дізнаюсь, як готує моя невістка?
Мама зраділа, передчутуючи родинний вечір. Я вирішила подзвонити Олесі, щоб уточнити деталі, але замість спокійної розмови отримала істерику. Олеся, ридаючи в трубку, заявила, що не хоче бачити нас у гостях:
— Мені ж треба прибирати квартиру, готувати їжу! Я вагітна, мені важко!
Я намагалася її заспокоїти:
— Олесю, нічого складного не треба. Звари картоплю, зроби салат, запекМи досі вагаємося, чи варто йти, але в серці вже починає проростати рішення.
