Ось історія, переказана для українського колориту:
Світло у вікні: шлях до щастя
Богдан, або Богдасик, як називала його мама, давно переступив тридцятивосьмирічний рубіж. Але для Ганни Миколаївни, професорки місцевого університету, він лишався хлопчиком, її маленьким скарбом. Вона ніколи не бачила в ньому дорослого чоловіка, здатного жити власним життям.
Ганна Миколаївна не була одружена. Усе себе вона присвятила роботі та синові, якого народила у тридцять шість років. Богдан з’явився на світ слабким, і мати робила все, щоб він став міцнішим. Її турбота не мала меж: сама одягала, годувала з ложки, чистила зуби. До трьох років хлопчик став здоровим, гарненьким, але Ганна не відпускала його від себе ні на крок.
У дитячому садку почалися проблеми. Виховательки дорікали:
— Ваш син нічого не вміє сам! Інші діти вже вдягаються, а він чекає допомоги.
Вона не приймала критику:
— У дитини є мати! Якщо вам важливо його одягнути — шукайте іншу роботу!
У підсумку забрала Богдана з садка і найняла няню, яка, як і мати, не давала йому самостійності. Хлопчик звик, що все вирішують за нього. До школи Ганна знайшла нову няню — сусідку-пенсіонерку, яка контролювала кожен його крок. Мати домоглася медичних довідок, щоб звільнити сина від фізкультури. Їжа, одяг, розпорядок дня — усе вибирала вона.
— З’їж бутерброд, ти не наївся, — говорила Ганна, акуратно намазуючи масло на хліб і подаючи його десятирічному Богдану.
Він слухняно їв, не сперечаючись. З мамою не посперечаєшся.
Богдан не був повним від природи, але відсутність руху та рясне харчування зробили своє. До двадцяти років він став високим, привабливим, але трохи грубим хлопцем. Вступив до університету, де викладала мати. Колеги посміхалися, коли бачили, як Ганна Миколаївна чекає сина у роздягальні, допомагаючи йому надіти пальто. Крізь рукави його куртки були пришиті рукавички на гумці — щоб не загубив.
Богдан старався вчитися, а після випуску залишився працювати на кафедрі — мати наполБогдан з усмішкою дивився, як його мати грає з Мишкою, і вперше відчув, що їхнє життя нарешті стало справді щасливим.
