Привіт, друже! Слухай, я тобі розкажу, що сталося недавно. Мені 37, вже десять років розлучена, а мій колишній чоловік Андрій, з яким я розлучилася через його зраду, знову зявився в моєму житті. Тепер він живе з новою дружиною Ольгою, яку сам же і звабив, вона вийшла заміж, народила сина і тепер у нього є друге дитя.
Того хлопця, його син з попереднього шлюбу, хворіє на рак, і Андрій прийшов до мене просити грошей на лікування. Я, звісно, сказала «ні». У мене же гідна зарплата, я працюю в Києві, і зовсім не бракує грошей. Плюс я нещодавно продала будинок у селі, який успадкувала від бабусі, отже в мене є суттєва сума в гривнях.
Тож минулого тижня я отримала його дзвінок, хоча ми не бачилися роками. Він вийшов зі слова, що його син діагностували рак, а лікування обійдеться дорого. Андрій і Ольга, за його словами, не мають достатньо грошей, тому він просить мене допомогти. Я ще не вирішувала, куди інвестувати свої кошти мрію купити гарне авто, тільки зараз вчуся кермувати, а часу в обтяжку. Сума, про яку йде мова, досить прибуткова, і я не кваплюсь розпускати її.
Той же Андрій каже: «Ти розумієш, як ми в біді!» хоч вона й не стосується його почуттів, а лише його нової сімї. Памятаєш, коли під час розлучення я підключила половину майна? Він тоді сказав, що це буде корисно для його нової родини, навіть просив віддати квартиру, хоча я придбала її ще до шлюбу. Тож ось тепер він тут і просить гроші, наче це його права.
Я йому відповіла, що можу надати будьякі документи, якщо треба, але мені це не потрібно. Не хочу навіть про це думати, навіть коли він клянеся повернути все. І все ж його дитина потребує реабілітації, це ще й коштує. Я сумніваюся, що колись отримаю свої гроші назад.
Я спитала його: «Чому ти не позичиш у банку?» і прямо в очі сказала, що не планую нічого віддавати. Він затих, спробував мене переконати, навіть просив ставати на коліна, але я не збираюся його принижувати. Я просто не хочу його бачити, бо він мене колись зрадив, і тепер має йти геть. Він обіцяв, що повернеться, коли я «заспокоюсь і все обміркуєш», а я вже й не планую нічого обмірковувати.
Можна сказати, що у мене немає совісті щодо його проблем я просто хочу самостійно розпоряджатися своїм багатством. Після розмови трохи погано стало, але я не збираюся допомагати йому: це буде урок і виплата за його гріхи. Сподіваюсь, ти розумієш, чому я так вчинила. Бережи себе!
