Сьогодні за вечерею я прийняв рішення і оголосив:
Я вирішив, що одружусь!
Тато усміхнувся під носа, а мама аж перестала їсти і здивовано подивилась на мене.
Що маєш на увазі? запитала вона розгублено. З ким?
Вона новенька у нас. Така гарна, така розумна, така чарівна! підхопив я, мрійливо спершись рукою на щоку.
Через цю дівчину мені навіть вечеря здавалась несмачною, нічого не лізло в голову, і взагалі нічого не хотілось робити.
А вона знає про твої наміри? поцікавився тато, ледве стримуючи сміх.
Звісно… Я сьогодні сказав їй, а вона відповіла, що їй байдуже, аби я мав квартиру.
У тебе вона є? мама здивовано перепитала.
Ну, у нас же є квартира. Тато має машину, і я пообіцяв, що позичу її для весілля…
Тато похитав головою, даючи зрозуміти, що так легко машину не віддасть.
А сама вона що має? Гарна наречена? додала мама, включаючись у розмову.
Так, дуже! захоплено кивнув я. Вона мила і говорить гарно.
Мама ледь не сміялась у голос, вказуючи на мою тарілку:
Врешті-решт, ти нічого не їси.
Не чіпайте його, він думає лише про майбутнє весілля, пожартував тато. Але забороняю тобі одружуватись, поки не покажеш оцінки з математики і української.
Я глянув на тата із жахом. Цілий день думав тільки про ту дівчину, домашку не зробив, а диктант сьогодні написав жахливо все через неї, бо вона найкраща і найкрасивіша у класі! Я не єдиний, кому вона подобається, тому всю свою енергію витратив на те, щоб завоювати її серце, зовсім забувши про навчання.
Ну, татку!
Раз вже поїв, йди робити уроки. Ні весілля, ні квартири, ні машини, доки твої оцінки нижчі четвірки! сказав він і подивився на мене з усмішкою.
Я трохи розсердився, але obediently встав із-за столу і пішов у свою кімнату з книжкою.
Ох, ці наші пятикласники, зітхнула мама.
От бачиш… погодився тато.
Сьогодні я зрозумів: іноді мрії треба відкладати, поки не виконаєш свої обов’язки. Спочатку оцінки, а вже потім серце чарівної Оленки.
