” Варто, та й годі вже! Ну, буває таке з чоловіками загуляв, не втримався. Будь розумнішою. Невже віддаси чоловіка якійсь дівці? Вона ж подумає, що перемогла тебе! Борись за родину! умовляла свекруха.
У суботу вранці Варта відвезла сина до своїх батьків. Домовились, що Тарас певний час побуде у них.
Повернувшись додому, Варта дістала з балкона картонні коробки й почала збирати речі. Спочатку у дитячій.
Вона складала одяг, іграшки, книги, заклеювала коробки скотчем і підписувала. Ще трохи і в кімнаті залишаться лише меблі, які вона не планувала забирати.
Близько полудня задзвонив телефон. Варта глянула на екран свекруха.
Доброго дня, Олено Михайлівно.
Доброго дня, Варто. Богдан мені все розповів. Розумію тобі боляче. Але, може, не поспішатимеш? Зачекай, заспокойся, подумай. Невже варто одразу руйнувати сімю? запитала свекруха.
Це не я руйную родину, а Богдан, відповіла Варта.
Варто, я не виправдовую його! Але, може, пробачиш його вперше?
Про який «перший раз» ви говорите? Ваш син півроку зустрічається з колегою, обманює мене. А ви кажете «пробачиш»? Ні, сказала вона рішуче.
Варто, будь ласка, подумай ще. Адже ти забираєш у Тараса батька. А Богдан так любить сина!
Олено Михайлівно, Богдан зможе бачитися з Тарасом, я не перешкоджатиму. Але жити з вашим сином більше не хочу. І давайте на цьому закінчимо у мене багато справ.
Варта запакувала останні коробки, перейшла у спальню й почала складати свій одяг у валізи.
Свекруха прийшла за годину. Олена Михайлівна сподівалася, що особиста розмова допоможе їй переконати невістку не руйнувати сімю.
Розмова пішла по колу:
Варто, та ж нічого страшного не сталося! Буває таке з чоловіками загуляв, не втримався.
Будь розумнішою. Невже віддаси чоловіка якійсь дівці? Вона ж подумає, що перемогла тебе!
Олено Михайлівно, Богдан не трофей, щоб я за нього боролася! Ви пропонуєте мені викликати ту Катю на дуель? Чи на ринг? До чого вона тут? Якби не Катя, знайшлася б Іра чи Наталка.
Знаєш, я тобі розповім по секрету: батько Богдана, Володимир Іванович, у молодості теж грішив. Але я була мудрішою й зберегла сімю. І ось ми вже майже тридцять пять років разом. Незабаром святкуватимемо коралове весілля.
І в чому ж полягала ваша мудрість? усміхнулася Варта.
Я не влаштовувала скандалів. Навпаки стала ніжнішою, готувала його улюблені страви, цікавилася його справами. Сама зайнялася собою змінила зачіску, схудла, зустрічала його з роботи з посмішкою.
Часто я знала, що він тільки-но повернувся від іншої, і так і хотілося не капці йому подати, а взяти сковороду й ударити. Але я терпіла й посміхалася. І ось втримала чоловіка. Син виріс із батьком, а в онука є дід.
Знаєте, Олено Михайлівно, ви вражаюча жінка. Я б так не змогла. У мене, на жаль, занадто розвинений природний відразливий рефлекс. Те, що ви пропонуєте, для мене як їсти з смітника.
Свекруха спалахнула, різко встала й, не попрощавшись, вийшла.
А Варта продовжувала збирати речі. Вона знала, що це ще не кінець, що й Богдан, і свекруха ще дадуть їй привід для зайвих переживань. Тому вона поспішала покинути цю квартиру.
Наступного дня у неділю приїхав її батько, вони швидко завантажили речі у газель і поїхали.
По дорозі Варта попросила батька зупинитися біля будинку свекрухи, щоб віддати їм ключі.
Уяви, розповіла вона наступного дня подрузі, свекруха цілу годину умовляла мене пробачити Богдану «дрібні витівки» й не розлучатися.
І що вона казала? запитала Оксана.
Звичайне: «забираєш у дитини батька», «всі чоловіки так роблять», «жінки мають бути мудрішими». А потім розповіла, як сама повертала чоловіка в сімю.
І як?
Не буду переказувати, але це повний абсурд. Ти б так не зробила.
Ти вже подала заяву?
Так, ще у пятницю.
Ну нарешті звільнишся від цього донжуана. А то було так неприємно дивитися на цього ходячий гормон.
Що значить «було неприємно»? Ти знала про Катю? обурилася Варта.
Точно не знала, але здогадувалася, винувато відповіла подруга.
Чому не сказала? Я думала, ми подруги.
Стривай! зупинила її Оксана. По-перше, я нічого певного не знала. Бачила те саме, що й ти, просто зробила інші висновки. Памятаєш корпоратив?
Катя крутилася навколо Богдана. Ти ж бачила? А скільки разів вона напрошувалася в відрядження з ним?
Ти ж у бухгалтерії працюєш, оформляєш документи. Чому не замислилася, як так виходить, що Катя завжди підміняє того, хто мав їхати з Богданом? Так, я підозрювала, але не
