Який ще платіж прострочено? Ви щось плутаєте, в нас немає жодних кредитів… Так, Юдченки, так, наша адреса, але… Скільки?! Такого не може бути. А на чиє імя оформлено кредит? розгублено перепитувала Юлія.
На Іллю Андрійовича Юдченка, відповіли їй.
Так, це мій чоловік, але як він міг? І навіщо? зовсім розгубилась Юля.
Співчуваю, голос на тому кінці телефонної трубки трохи помякшав, Але правила для всіх однакові: строки пропущені, сьогодні нагадування, далі інші заходи.
Юля навіть не памятала, як опинилася у кімнаті перед ноутбуком: видно, новина таки вдарила в саме серце. Ні, спершу треба самій зясувати, звідки той борг взявся.
Жодної кредитної картки у чоловіка вона не бачила, отже гроші брали не на сімю. Що ж відбувається? Про роботу думати було марно, всі думки крутилися навколо цього дзвінка. Юлія ледь дочекалась повернення Іллі додому:
Для кого ці гроші? Хто тебе просив брати кредит?!
Не встиг попередити, ба вже подзвонили, буркнув Ілля і, зрозумівши, що проговорився, раптом кинувся на захист, Чого дивишся? Для мами гроші, для мами! Вона просила допомоги, сама ж живе…
І куди таку суму? Ми й меншими обходимось, хоча обидва працюємо!
На відпочинок, ясно?
Далеко ж зібралася: у Туреччину на all inclusive чи може до Парижа на каву з круасанами?
Мама мене сама виростила, має право! А від тебе я такого не чекав…
Демонстративно насупившись, Ілля пішов у кімнату, плюхнувся в крісло і втупився в стіну. Класика жанру: образився значить тиснутиме психологічно на дружину. Але цього разу Юля не купилася.
Вона просто не підтримала розмову. Свекруха у її родинному житті вже була як ложка дьогтю у меді. Євгена Павлівна полюбляла керувати і вимагати. Ще з їхнього першого знайомства: тільки поглянула на сережки Юлі й одразу захоплено заголосила справжній камінь чи біжутерія?
Дізнавшись, що це не біжутерія, лише потиснула плечима:
І для чого такі гроші на вітер? Та краще б удома щось корисне купили…
Це ж подарунок, Юля була приголомшена такою реакцією.
А, ну тоді гаразд, миттю заспокоїлася майбутня свекруха.
Через тиждень Ілля несміливо попросив Юлю більше не надягати ті сережки у гості до мами. Бачиш, мамі дуже прикро, що в неї таких немає, а подарувати не може.
Юлька тоді ще подумала, що щось тут не так, але в голові перемагали рожеві окуляри. Потім весілля. Євгена Павлівна сяє: брендовий костюм, чудовий подарунок. Тільки випадково через місяць Юля дізналася, що все купив Ілля: інакше мама не згодна була йти на весілля.
А далі все закрутилося: то мамі новий телевізор, як у куми, то фен по типу як у сусідки, то оплатити перукарню, манікюр і ще масу «невідкладних» процедур. Все тут і зараз, немає часу відкладати. Інакше сльози і розпач, здоровя під загрозою. Ілля не витримував маминої істерики й летів виконувати всі забаганки:
Ну це ж мама! Як можна?!
Тільки на власну сімю грошей не ставало катастрофічно. Хоч і працювали обидва, грошей ледве вистачало на найнеобхідніше. На всі питання Юлія чула лише стандартне:
Може, Юльцю, ти просто ще не навчилась рахувати бюджет? В мами моєї повчися
Але у Євгени Павлівни вчитися Юля не збиралася: за десять хвилин знайомства вже все зрозуміла. Таких «мам» вона у своєму житті наїлася досхочу й воліла триматись далі.
І ось остання крапля: мама затребувала оплатити відпустку. І сума, яку син позичив для мами, приголомшила Юлю. За ці гривні можна було три рази внести плату за іпотеку, обставити квартиру меблями, взяти нову пральну машину і навіть відсвяткувати новосілля у кращому ресторані Львова.
Ясно було, що Ілля нічого змінювати не збирається: мамі все і завжди. Можливо, з цим Юля і змирилася б зрештою, це мама. Але от так, потайки, не сказавши ані слова А якщо б щось сталось? Кредит би висів на ній! А Євгена традиційно, ні при чому.
Треба було серйозно поговорити. Пора вирішувати, хто для чоловіка важливіший. Або хай бодай пояснить мамі, що апетити варто трішки обмежити. Але розмови не вийшло: Ілля розізлився, почав звинувачувати дружину в жадібності:
Я ж вже все заплатив, закрию і цей борг! Ну скільки можна? Так, мама не бажає в дешевий санаторій їй потрібно по вищому класу! Але це ж мама! Вона заради мене життя поклала! А я їй навіть відпочинок не можу забезпечити?!
А то, що її мрії нам не по кишені, це нічого? Може, їй це слід пояснити?
Я тобі поясню: мама це свята людина
Юля зрозуміла: мінятися Ілля не буде. Що мама ревнує сина до дружини, вона теж знала: телефонувала щодня, просила Ілюшу приїхати, «бо так скучила» І син мчав на світ за очі маму ж не образиш!
Після вчорашньої сварки Юдченки так і не помирились, розійшлися на роботу. Ближче до обіду Юля відчула себе зовсім зле.
Колеги налякалися, настояли на поїздці до лікаря. Там Юля дізналась: чекає дитину. Ух, це ж гарний привід переглянути сімейний бюджет, подумала вона.
Та раділа недовго. Ілля відреагував не так, як очікувалось: почав вмовляти зачекати, наполягав на перериванні вагітності. І тут підключилась свекруха тільки не благала, а наказувала:
Не хочу бути бабкою! Що ти собі надумала? Привязати до себе дитинкою? Все одно Ілля піде, як не крути
Куди піде? З чого ви взяли?
Та я ж мать, сина знаю! Давно шукає, де б втекти далі від такої, як ти! Зроби, як він каже, бо аліментів не дочекаєшся!
Юля раптом побачила, як у неї все пливе перед очима До тями вона прийшла вже у лікарні.
Юлю, отямились нарешті, почула знайомий голос. Відкрила очі біля неї сидить лікарка, сусідка Євгени Павлівни.
Ой, Анно Євгенівно… ледь вимовила пацієнтка, І не знала, що ви тут працюєте…
Та краще б і далі не знала, посміхнулася та. Подумали, вибирати доведеться: ти чи малюк.
Що?!
Та не переймайся, все добре. Кажи, що трапилось, чого тебе так скрутило?
Юля розповіла все. Анна лише зітхнула і видала свій вердикт:
Біжи від цієї сімейки. Іллю не переробиш, а його мамка всіх його обраниць вимордує. Вона впевнена, що син їй усе винен. З чим залишилась те й отримаєш. А Ілля такий самий, як татко, мамі ніколи не перечив.
Але ж він одружився
Між іншим, дивно, як ти взагалі з ним одружилася. Якби знала, скільки дівчат тікали після першого ж знайомства з Євгеною! Думай сама До речі, а що Ілля думає про батьківство?
Почувши Юлину відповідь, Анна щось невтішно буркнула на адресу маминого синочка. І немов закляття якесь: після тієї розмови Юля прийняла рішення. Впорається сама. А Ілля вибір уже зробив, навіть якщо про це й не здогадувався.
На розлучення Юля подала відразу, щойно повернулась на роботу. Ілля не заперечував. Щодо дитини Юля йому не сказала.
Минав рік з моменту здобуття свободи. Юля гуляла з дочкою у сквері біля дому.
Та хто ж це така зустріч! почула вона знайомий, ще не забутий голос. Чого не даєш з онукою побачитися?
Бо це не ваша онука, спокійно відповіла Юля. Та дитина як і радили ви з Іллею, не народилась. А це моя, тільки моя дівчинка. І так, бабуся в неї вже є.
Ти як смієш
Смію. Так вам так потрібен статус бабусі? Підберіть синові інший варіант.
Юля з посмішкою рушила далі, не слухаючи закидів у спину. Вона знала: вчасно залишила у минулому маминого синочка і свекруху без почуття міри. І зробила абсолютно правильно.
