Ганно, долинула з коридору голос свекрухи. Ганна якраз розмовляла по телефону й здригнулася від несподіванки. Знову сидиш на місці, нічого не робиш, незадоволено буркнула свекруха. Ганна намагалась не зважати і далі спілкувалась, просто ввімкнула ігнор. Ти все говориш і говориш, краще б щось приготувала моєму синові!, не вгавала свекруха.
Дайте трохи спокою, прокоментувала Ганна, не вимикаючи телефон. Подивіться, яка! Літня жінка врешті вийшла за двері. Ганна дописала повідомлення, зітхнула з полегшенням їй це все вже в печінках сидить. Минулого року вони з чоловіком, Остапом, нарешті виплатили іпотеку. Однокімнатна квартира, але кухня широка, балкон просторий нарешті можна задуматись про дитину. Ганя працювала віддалено, і Остап добре знав це не така вже легка справа, як з боку здається. Але ж свекруха була іншої думки.
Батьки Остапа жили в селі під Тернополем, навідувались туди молоді нечасто. А ще сусід давно домагався, щоб продати їм хату і просив їх не раз. Згодом зясувалось, що біля Остапової квартири продається житло. Свекруха, хоч і клялася, що місто її не цікавить, одразу змінила рішення, продала дім і переїхала. Свекор ще працював трактористом, а от мати Остапа щойно пішла на пенсію. Сумувала сама в селі, а тут під боком невістка. Вона й думки не мала, що Ганна цілими днями в телефоні працює, а не просто з кимсь теревенить чи новини читає. У Ганни робота реально розписана на весь день.
Тому кожного ранку, тільки Остап зачиняв за собою двері, свекруха вже була на порозі у Ганни. Спочатку Ганя пробувала якось пояснювати і Остап так само. Та марно. Пройшло кілька днів свекруха знову тут, наче по розпису. Зрештою, молоді вирішили не відкривати двері. Ганна працювала під акомпанемент дзвінка і криків я поліцію викличу!, тоді вже мусила відчиняти. Остап з Ганною вже й не знали, як відгородитися від маминої тотальної присутності, так більше не могло тривати. Одного разу свекруха справді образилась, але ненадовго наступного дня повернулась із порадами й нескінченними розмовами.
Я далі так не витримаю, якось сказала Ганя Остапові. Вона й тебе не слухає, не те що мене вже Я розумію. Але що зробити? Це батьки вирішили будинок продали, квартиру купили. Я й не міг це зупинити. Може їй щось придумати до душі? Що саме? Я все обдивилася ну нема Запала мовчанка.
Скільки в нас є заощаджень? перебив Остап. Зараз подивимось А чого питаєш? Ми ж у однокімнатній живем, а як буде дитина треба місця більше. Може, вже час до більшої квартири дивитися? У сенсі нову? В іншому районі? Так. Чого зволікати? Та ну, Ганя кинулась до Остапа, радощам межі не було. На другий день вона вже ходила по оселі й навіть не зважала, коли свекруха приходила все думками була у майбутньому. Через пару тижнів принесли шокуючу новину переїжджають.
Що це означає? сіла свекруха. Добре, дітки! А де ж тут будуть наші внуки спати? додав свекор. Мамо, та перестаньте! Ми ж у тому ж Тернополі, район новий, але це не інше місто. Не переживайте. А сусідів тут половина вашого віку, знайомитись саме час. А ми будем приїжджати в гості! підтакнув син.
Як це не дивно, свекруха доволі швидко знайшла собі подруг у новому будинку. А Ганна з Остапом нарешті розпочали своє нове життя!
