Та ви ж кріп від петрушки тільки по ціннику в магазині розрізняєте! А полуницю тільки у варенні й бачили! буркотіла ображена сусідка.
Марія та Іван приїхали на свою нову дачу. Купили її восени, а тепер вирішили облаштувати. Будинок був гарний, придатний для зимівлі, а от з ділянкою та господарством клопоту вистачало.
Старий сад потребував ретельних рук. Нову лазню вже замовили через тиждень привезуть, лише місце під неї вибрати. Заодно планували зробити навіс для білизни, дровник та альтанку. Діти обіцяли приїхати та допомогти.
Добре тут, спокійно, можна жити цілий рік. Адже ми вже на пенсії.
Я підвал оглянув треба лише двері замінити.
А я задню веранду перевірила. Згадуєш, ми хотіли альтанку? Та вона тут і непотрібна. На веранді є старовинний круглий стіл, старовинні стільці їх лише трішки відреставрувати, ще сто років прослужать. А вид звідти просто казка! Чаюватимемо та милуватимемося садом. Та й двері тут треба змінити відчуття, ніби хтось заходив сюди взимку.
Так, двері перша справа. Все тут зробимо на подвірї. І з вулиці не дуже видно, і красиво. А перед будинком буде галявина з квітами.
Квіти вже проростають, треба лише зрозуміти, що де росте. Можливо, щось доведеться пересадити, але влітку залишимо як є.
Через тиждень привезли лазню, приїхали діти, і почалося облаштування. Сусідка завітала познайомитися, а її онуки вже бігали по ділянці.
А у вас є онуки?
Є, приїжджатимуть.
Навіщо вам такий високий паркан? Ми з сусідами взагалі без огорожі жили.
Без огорожі? Та ми ж тільки стару демонтували! Паркан був, просто звалився. Вам байдуже, а нам важливий порядок. І не переживайте межі ділянки ми не порушили.
А хвіртки не буде? У нас тут завжди прохід був.
Між нашими ділянками? Ні, такого не плануємо. Вхід лише з вулиці.
А як же діти бігатимуть? Ваші, наші? Я бачу, ви яблуні повирубували, а вони так любили по них лазити!
Не вирубували, а обрізали та посадили нові. А ваші нехай лазять по ваших.
Усе у вас нове Навіщо кущі вздовж нашого паркану?
Для краси!
Сусідка пішла, але потім поверталася з новими запитаннями. Її онуки бігали по ділянці, доки не поставили нові ворота.
Оце ви справді тут оселилися, знову заговорила сусідка. Взимку тут житимете?
Побачимо.
Чого ворота зачинили? Перед вашим будинком діти завжди в мяч грали місце зручне, а на дорозі машини.
У мене тут грядки, не те що у вас. Ви ж кріп від петрушки тільки по ціннику розрізняєте! Зі мною треба дружити.
Ворота зачинені, щоб ваші онуки тут не господарювали. Два дні тому вони кур випустили жодну ми не знайшли.
У вас і кури є? Значить, тут житимете?
Ми вже живемо.
У серпні відзначали Іванів день. Діти та онуки зібралися. Чоловіки готували шашлики, жінки салати, стіл накрили на веранді.
А ось і ми! Прийшли привітати по-сусідськи. Завжди так робили без запрошення. Ми ж сусіди! Діти вже зранку про все знають.
Ви готуєте, гості зібралися значить, свято. Посидимо. І дітям веселіше разом. Давно вже час подружитися.
Ми вас не запрошували. У нас сімейне свято.
Ну, може, колись і поріднімось, сміявся сусід.
Що б їй не казали, вона все перекручувала. Її онуки встигли потрусити яблуні, залізти на дах лазні, а потім почали кидати каміння в басейн, доки його не прокололи.
Та ну, скоро осінь басейн уже й так треба прибирати, сказала сусідка. Дітки повеселилися.
Вам час додому!
Та ми ще й не посиділи! Діти голодні. Ну всі за стіл!
Свято було зіпсоване. Але через тиждень зібралися знову святкували 35 років спільного життя. Наймолодший онук першим зачинив ворота.
Стукіт у ворота всі ігнорували. Пахло шашликами та свіжістю.
Коли вас у місті чекати?
Поживемо ще. Урожай яблук треба зібрати. Тут нам усе подобається окрім сусідки. Але ми вже навчилися з нею справлятися.
Усі засміялися.
Гості розїхалися, а Марія та Іван залишилися. Попереду осінь, зима Спробують. Якщо не сподобається завжди можна повернутися в квартиру.
А сусідка несподівано зникла. Виявилося, її онукам до школи дочка не справляється, і бабуся пішла на допомогу.
Іван і Марія лише з полегшенням зітхнули. Дякувати Богу, що такі сусіди трапляються нечасто.
**Добра сусідка як щасливий квиток: зустрічається рідко, але коли знайдеш бережи.**
