Секрети, які зруйнували сім’ю
Соломія приготувала бутерброди, заварила чай і сіла на кухні у своїй квартирі в передмісті Львова, чекаючи на свекруху. Пролунав дзвінок у двері.
— Дякую, що прийшли! — вигукнула Соломія, відчиняючи двері й побачивши Ганну Іванівну.
— Що за поспіх? Про що ти хотіла поговорити? — насторожено запитала свекруха.
— Заходьте на кухню, у мене для вас сюрприз! — посміхнулась Соломія, приховуючи хвилювання.
Ганна Іванівна пройшла за нею.
— Ну, що там за сюрприз? — повторила вона, присідаючи.
— Ось, дивиться! — Соломія поклала перед нею аркуш паперу.
Свекруха пробігла очима по рядках і скрикнула, її обличчя зблідло.
Соломія сиділа у спальні, затуливши вуха руками, але різкий голос Ганни Іванівни проникав навіть крізь стіни. Здавалося, свекруха шкребле по її душі брудним ножем, вивертаючи все до останньої краплі, залишаючи лише порожнечу й біль.
Вона давно зрозуміла, що зі свекрухою не знайти спільної мови. Але чому чоловік, Олег, знову не заступився за неї? Невже він не бачить, як мати принижує його дружину? Вона знала, що він любить її, але його мовчання розривало серце. Що коїться в їхній родині?
Ганна Іванівна вміла тиснути. Її улюбленим заняттям було критикувати Соломію за те, що та не може народити їй онуків. Минуло три роки з весілля, а дітей все не було. І, звичайно, винна була вона — хто ж ще? Аж ніяк не її коханий син!
Від першого дня свекруха не взлюбила невістку. Ще до знайомства вона вирішила, що їй Олесь вартий кращої партії. Коли він привів Соломію в дім — батька вже не було в живих — це читалося в кожному її погляді: стиснуті губи, холодний тон, жодної усмішки.
Але Соломія була занадто закохана, щоб помічати такі “дрібниці”. Усі знають, що ідеальних свекрух не буває. До того ж вони з Олегом жили окремо, у його затишній квартирі в центрі міста. Весілля було скромним, але щасливим. Соломія й Олег, обидва за тридцять, прийняли рішення про шлюб усвідомлено. Вони були гарні, успішні, мали спільні інтереси. Їхнє життя здавалося ідеальним.
Про дітей вирішили не затягувати — Соломії було майже тридцять. Але час минав, а вагітність так і не наставала. Для молодих це не було трагедією — вони могли почекати, насолоджуючись одне одним. Але Ганна Іванівна чекати не хотіла.
— Ти за циклом слідкуєш? — суворо питала вона при кожному візиті. — Треба бути уважнішою!
Соломія кривилася від таких запитань. Її, виховану в інтелігентній родині, коробила нетактовність свекрухи. Хотілося поставити її на місце, але вона любила Олега, а він обожнював матір. Ображення свекрухи означало біль для чоловіка, тому Соломія терпіла.
— Не кривися! Я піклуюся про ваше щастя! — не вгамувалася Ганна Іванівна. — Ледве не забула: я домовилася з лікарем, поїдете незабаром. І ось, тримай, — вона сунула пакет із травами. — Заварюй шавлію, пий. Допоможе!
Соломія пила трави, їздила по лікарям, проходила обстеження. Діагноз скрізь був один: вона здорова. “Бог поки не дає”, — казали фахівці. Але свекруха, переконана атеїстка, такі пояснення не приймала. Їй потрібні були онуки — у всіх подруг вони вже були, а заздрість душила її.
— У суботу їдемо до ворожки, я внесла завдаток, — заявила вона одного разу.
— Мам, навіщо до ворожки? — здивувався Олег. — Вона що, наворожить нам дитину?
— Не смійся! Треба спробувати все, щоб потім не шкодувати!
Вони поїхали до ворожки, яка розклала карти й дала пляшечку з настоєм: “По три краплі за п’ять хвилин до світанку”. Але дива не сталося. Тоді свекруха перестала стримуватися.
— Жінка має народжувати! А ти не можеш! — кидала вона Соломії в обличчя.
— Бабусю, дістала вона мене, — поскаржилася Соломія своїй бабусі, яка прийшла в гості.
— Що хоче-то? — запитала стара.
— Каже, що я не можу народити онуків.
— А ти можеш?
— Звичайно!
— А твій Олесь?
Соломія завмерла. Вона раптом зрозуміла, що Олег жодного разу не проходив обстежень. Як вона могла це пропустити? Все було очевидно, але тон свекрухи та її впевненість засліпили її.
— У нас в родині хворих не було! А тим паче тих, хто не може мати дітей! — твердила Ганна Іванівна.
— Олесю, давай і ти здаси аналізи, — запропонувала Соломія ввечері, лежачи в ліжку.
— Навіщо? У мене все гаразд! — відмахнувся він.
— У мене теж! Але твоя мама вважає, що винна я. Якщо ти здаси тести, і все буде добре, вона відстане. Тільки не кажи їй поки — зробимо сюрприз!
Олег неохоче погодився. У словах дружини був сенс, і йому хотілося закрити матері рота.
Результати стали шокомРезультати стали шоком не лише для нього та свекрухи, але й для Соломії, і тепер вона стояла перед вибором — пробачити чи піти.
