Тайна, захована під ліжком
Оксана сиділа на кухні, споглядаючи за вітром, що розігрував осінній карнавал за вікном. Її думки перервав радісний вигук доньки: «Мамо, вітаю мене! Я виходжу заміж! Ми з Денисом подали заяву, через місяць весілля!» Оксана застигла, ніби після удару. «Донечко, ти серйозно? — ледве видихнула вона. — Чому так раптом? Ти ж нічого не розповідала!»
Марія, сяючи щастям, розказала, як Денис, її хлопець, несподівано запросив її до палацу шлюбів. «Ми йшли повз, він схопив мене за руку й сказав: „Паспорт є? Поїхали!“ Я навіть не сперечалася», — сміялася вона. Оксана, все ще у розгубленості, пробурмотіла: «Завтра Денис приїде свататися. Зі своєю матір’ю». Вона дивилася на доньку, намагаючись зрозуміти, коли ж та встигла вирости. «Треба готуватися», — подумала вона, відчуваючи, як серце стискається від радості й тривоги водночас.
На ранок Оксана прокинулась із сонцем. Потрібно було накрити стіл, прибратися — гості ж не щодня приходять. Поставивши в піч яблучний штрудель, вона задумалася. Денис їй подобався: старанний, на п’ять років старший за Марію, він уже рік як утримував майстерню з ремонту авто. Без батька, вихований матір’ю, він був працьовитим і здавався надійним. Та думки Оксани понеслись у минуле, де її власне життя виявилося далеким від мрій.
Двадцять років тому Оксана була юною дівчиною, закоханою в Андрія. Вони познайомилися на танцях у міському будинку культури. Він був трохи старшим, впевненим, з іскоркою в очах. Вони гуляли до пізньої ночі, каталися човном по Дніпру, вдихали аромат свіжоскошеної трави. Оксана відчувала себе найщасливішою. Але все змінилося, коли вона дізналася, що чекає дитину. Мати лаяла її, але підтримала. Андрій, почувши новину, згодився одружитися. «Будемо родиною», — казав він, і Оксана вірила.
Поки вона готувалася до пологів, Андрій поїхав на заробітки. Гроші були потрібні, особливо з малям на підході. Він приїжджав, привозив суми, які здавалися їй величезними, і знову їхав. Свекруха, добра жінка, з першого дня полюбила невістку. Коли прийшов час забирати Оксану з Марією з пологового, Андрія не було. Мати й свекруха прийшли з квітами, але їхні похмурі погляди насторожували. Вона думала, що він затримався на роботі, але серце вже відчувало лихо.
Занурившись у турботи про доньку, Оксана жила у свекрухи — так наполіг Андрій. Але одного разу, прибираючи в кімнаті, вона знайшла лист, загублений під ліжком. Почерк чоловіка. «Мамо, не знаю, як сказати Оксані, але я потрапив у біду. Познайомився з дівчиною на дні народження друга. Вона чекає дитину, їй сімнадцять. Її брат і батько поставили ультиматум: одружуюся, або… Я вибрав одружитися. Не хочу проблем. Оксані скажи сама. Розлучення потрібне. Марії й їй допомагатиму, від доньки не відмовляюся». Оксана перехопило подих, сльози котилися по щоках.
Як вона пережила цю зраду? Завдяки матері й свекрусі. Вона пішла до батьків, незважаючи на прохання свекрухи залишитися. «Я не зможу, якщо він приїде з новою родиною», — пояснила вона. Та свекруха не віддалилася. Вона приходила щодня, приносила солодощі для Марії, ніби намагаючись замолити провину сина. «Ти мені як рідна, — говорила вона. — А Марія — моє світло». Оксана не тримала зла, бачачи, як свекруха любить онуку.
Та здоров’я свекрухи погіршувалося. Одного разу, не дочекавшись її три дні, Оксана прибігла до неї. Та, тримаючи її за руку, зізналася: «Я хвора вже півтора року. Пробач за Андрія. Він мене присоромив. Прошу, не клич його, навіть коли мене не стане. Квартиру й заощадження я лишила Марії». Оксана виконала обіцянку. Свекруху поховали без Андрія.
За три роки пішла й мати Оксани. Залишилася вона сама з Марією, якій було вже тринадцять. Дівчинка росла розумною, слухняною, вчилася на відмінно, і це було єдиною втіхою. Час минав, і одного разу біля під’їзду Оксана зустріла Андрія. Він змінився: пошарпаний, з втомленим поглядом, від колишньої впевненості не лишилося й сліду. «Оксанко, привіт», — сказав він, намагаючись посміхнутися. Вона зупинилася, намагаючись не показати хвилювання.
— Як Марія? Я привіз гроші, знаю, забував. Життя в мене не цукор, — почав він, нишпорячи в кишені.
— У нас усе добре, — холодно відповіла Оксана. — Твоя мати просила не кликати тебе, навіть коли хворіла. Вона не хотіла тебе бачити.
Андрій щось пробурмотів про бажання побачити доньку, але Оксана вже зайшла у під’їзд. Пізніше сусіди розповіли: йПізніше сусіди розповіли: його шлюб розпався, дитина виявилася не його, а від її колишнього, і вона пішла до нього, залишивши Андрія самого.
