У всьому винувати пальто
Оксана сиділа за комп’ютером, але дивилася не на екран, а у вікно. Останні теплі дні вересня. Та й думки її були зовсім не про це, а про те, на що витратити несподівану премію.
«Іванчикові треба нові кросівки. Хлопчик росте, все на ньому горить, як на вогні. І куртку варто б купити, але до весни вона йому стане малою. Краще відкласти гроші на відпустку, щоб нарешті влітку поїхати до моря…» Але тут у кабінет увійшла Марічка та перервала її роздуми.
— Як вам, а? Оцініть. Купила нове пальто! Пасує, правда? Дуже дороге, але воно того варте. — Вона широко розставила руки, демонструючи обновку. — Ну як?
— І чоботи нові? Замшеві? — запитала сусідка Оксани по кабінету, Даринка. — Раз пройдеш у них під дощем нашими дорогами — і розлізуться.
«А може, і мені купити нове пальто? Ну серйозно. Четвертий рік ходжу в старому. Хоч мама… Мама не зрозуміє, причепить мене на всі боки. Мені майже сорок, а я все ще боюся її слів. Але ж я можу хоча б раз у житті зробити собі подарунок. Тим більше, це не вдарить по бюджету. Я заробила ці гроші. І маю право їх витратити, як заманеться. Марічка на чотири роки молодша, а здається, що на всі десять. Правда, у неї немає десятирічного сина та суворої мами, яка досі вважає мене малою нерозумною дівчинкою», — думала Оксана, дивлячись на Марічку в модному пальто.
А дівчата вже сперечалися про те саме.
— Та годі тобі. Заздриш. У дощ надягну старі калоші. Які ви нудні. Піду покажу ще дівчатам з бухгалтерії, — ображено сказала Марічка і рушила до дверей.
— Марічко, постривай, — покликала її Оксана. — А де ти його купила?
— Сподобалося? — Марічка повернулася до столу. — Тримай. — Дістала з кишені дисконтну картку магазину. — Тут і адреса, і знижка непогана.
— Ой, я так, просто цікаво, — зніяковіла Оксана, не відводячи очей від картки.
— Та годі, живемо один раз. Гаразд, піду далі хизуватися, — сказала Марічка і вилетіла з кабінету, залишивши картку на столі.
— Окс, про що задумалась? — запитала Даринка, виглядаючи з-за свого монітора.
— Пальто мені давно потрібне. Ось премію отримала — може, купити?
Даринка знизала плечима.
— Дороге й непрактичне. Марічку хлопець на машині на роботу возить. А ти в ньому в маршрутці в годину пік поїдеш. І твоя мама… Ох, Окс, дивись, вона тебе разом із пальтом закопає.
Подруги, не домовляючись, засміялися.
— Тобі добре казати, у тебе чоловік є. Майже кожен сезон собі щось купуєш. А я все життя залишковим принципом користувалася. Спочатку відкладала на квартиру, потім на продукти, на Іванчика грошей не напасешся, росте, як на дріжджах. А вже з того, що залишиться, намагаюся викроїти хоча б трохи собі. І тішуся, якщо вдається купити щось зі знижкою, — зітхнула Оксана.
— Гей, знову зависла? Тоді не думай, іди після роботи в магазин, — сказала розсудлива Даринка. — Прости, але ти вдягаєшся, як тітка. Марічка — вертіхвістка, а чоловіки на неї ведуться, як риба на мотиля. А ти гарна. І характер у тебе золотий. Якщо приодягнешся — відбою від чоловіків не буде. Все вірно, стрічають по одягу. Чоловіки люблять очима. І не слухай маму. Зроби собі подарунок. — Даринка посміхнулася і сховалася за монітором.
***
Оксана вийшла заміж пізно. З такою суворою мамою, колишньою вчителькою математики, дивно, що взагалі вийшла. Вона все життя боялася її підвести — була відмінницею.
Хоча маму можна зрозуміти. Виховувала Оксану сама. Коли їй не було й п’яти років, мати розлучилася з батьком. Він почав сильно пити. Грошей завжди не вистачало, жили бідно. Аліменти не допомагали — батько зникав, то з’являвся, а через п’ять років пропав назавжди. Мати намагалася його шукати, але він розтанув, немов його ніколи й не було. Може, вже й немає в живих.
Оксана закінчила університет із червоним дипломом, працювала, а ось особисте життя не складалося. Чоловікам вона подобалася. Але вони не подобалися її мамі. То надто гарний, зіпсований жіночою увагою. За таким треба пильнувати. То розлучений, без житла. Заселиться до них, а потім розлучення — і що тоді? Квартиру ділити?
Подруги вже вдруге заміж виходили, а в Оксани навіть серйозних стосунків не було. Нарешті вона зустріла чоловіка, який сподобався мамі. Не те щоб сподобався, але мати вирішила не заважати. Час іде, а так і старою дівою залишиться. Хоча б онуків побачити.
Після весілля Оксана переїхала до чоловіка, майже відразу завагітніла. З появою дитини почалися проблеми. Маленький Іванко погано спав по ночах, чоловік не висипався, після роботи не поспішав додому. Одного разу прийшов і сказав, що все йому набридло, що кохає іншу.
Оксана забрала ІОксана взяла Іванка й повернулася до мами, але з цього дня почала усвідомлювати, що щастя — це не лише нове пальто чи схвалення інших, а вміння робити свій вибір, не боячись помилитися.
