Одного разу в покинутому будинку на околиці села поселилася молода жінка…
Село не любило чужих. Люди затривожилися, покликали дільничного. Той приїхав, перевірив документи, заспокоїв усіх, що це далека родичка баби Параски, яка померла кілька років тому у вісімдесяти п’яти років. «Ніколи у баби Параски родичів не було, навіть дітей», — дивувалися люди.
А молода жінка почала облаштовуватися. Перекопала кілька грядок у занедбаному городі й щось посадила. Люди сміялися. Хто садить город у розпалі літа? Та незабаром на грядках зазеленіли паростки. Та ще які! «Без нечистої сили не обійшлося», — вирішили селяни. Так і прилипло до неї прізвисько — відьма.
Вона уникала людей, про себе нічого не розповідала, жила сама. А таємниці, як відомо, будять цікавість, народжують плітки. Незабаром по селу пішла чутка, що втекла вона з міста від нещасливого кохання, забравши з собою коштовності багатого коханця. Ось і сховалася з ними у глухому селі.
А потім у одної жінки дитина посиніла, почала давитися. Куди бігти? До лікарні десять кілометрів, а машину вдень не знайдеш. Побігла жінка з дитиною до Марії-відьми. Та схопила дитину, потрясла догори ногами, вдарила по спині — і з рота хлопчика вилетіла деталька від іграшки.
Після цього Марію почали поважати, але й боятися. А Микола закохався у неї. Мати ридала: «Дівчат молоденьких повно, а він до дорослої жінки чіпляється». Бувало, стане мати Миколи перед домом Марії та й кричить, що зачарувала вона її сина, напоїла чарівним зіллям. Микола відводив ридаючу матір додому, а сам знову повертався до Марії.
І жили закохані, не зважаючи на плітки. Через рік Марія народила доньку Олену. А через три — ще одну, Ганну. Люди залишили їх у спокої. Своїх клопотів і так вистачає.
Одного разу після сильної зливи почала текти дах, і Микола виліз лагодити. Уже спускаючись, він оступився, упав і сильно розбився. Марія привезла лікаря з райцентру. Той подивився, сказав, що треба везти Миколу до міста. Домовилася Марія про машину, відвезла чоловіка до лікарні, а сама повернулася до дітей.
Через місяць перед її домом зупинилася машина, з неї винесли інвалідний візок, у який посадили Миколу. Хребет зламав, ходити не міг. Хтось сказав, що це покарання Марії за приворот.
Вивозила Марія Миколу на ґанок, а сама так і притулялася до нього. Не кинула, доглядала, любила. А перед такою любов’ю людські плітки безсилі. Поголоски йшли, що лікувала вона його, і ось-ось Микола на ноги встане.
Він сидів на ґанку й вирізав із дерева різних звірів для дітей, плев кошики. Спітно в нього виходило. І заздрили чоловіки йому. З чого, а заздрили — баба на руках носить, коло нього танцює. Їм би таке.
Кохання, як відомо, творить дива. І справді, почав Микола поступово вставати. Одного разу сидів він на ґанку, щось майстрував, а ніж упав, посковзнувся по сходах. Марія в цей час у городі працювала. Вирішив Микола спробувати спуститися, підняти ножа. Встав на ноги, та не втримався, упав зі сходів. Коло ґанка стояла коса. Марія траву косила, та не прибрала. Зачепив її, мабуть, Микола, коли падав — і врізалася вона йому в шию.
Горювала Марія по Миколі страшенно. Думали, у могилу з ним ляже. Доньки ледве відтягли її від труни.
Залишилася сама. Ні пенсії чоловіка, ні його заробітку на кошиках та іграшках. А жила, не жебракувала. Поголоски йшли, що продає Марія вкрадені коштовності.
Після школи старша Олена поїхала до міста, вивчилася на перукарку. Приїде у село на вихідні — до неї йде хто стригтися, хто дітей веде. Платили продуктами.
Без чоловіка у селі жити тяжко. За домом треба пильнувати. Тим більше за таким старим, як у Марії. Чоловіки то паркан підправлять, то дах підлатають, сподіваючись на ласку. Та Марія допомогу приймала, годувала, горілку ставила, а до себе в постіль не пускала.
Ревниві жінки прийшли одного разу до дому Марії, почали вимагати, щоб поділилася з ними секретами своєї молодості. Скільки років минуло, а вона не змінилася. Нехай поділиться і діамантами, а ні — спалять її разом із домом.
Брешуть чи ні, але розповідають, що вийшла до них Марія посивіла й почорніла. Відступили жінки. Як могла вона раптом постаріти? Відьма, як є. Пішли жінки від гріха геть.
Втрата коханого підкотила здоров’я Марії. Часто почала хворівати. Далі городу не ходила. В магазин посилала молодшу доньку.
А Ганна виросла гарною та жвавою. Випускні іспити на носі, а в неї в голові лише танці. Одного вечора зібралася до клубу, та Марія розкричалася, не пустила. Сусіди чули, як вони з дочкою сильно сварилися.
Фросина бачила, як вискочила Ганна з дому, мов кулька з води, і побігла до клубу. Серед ночі почула Фросина стуА далі Ганна зникла у темряві села, наче її ніколи й не було, залишивши по собі лише вітер, що дмухнув крізь порожні вікна старого будинку.
