Ключ клацнув у замку, і Олена, намагаючись не шуміти, прокралася в квартиру. У передпокої було темно, лише з кухні пробивалася тонка смужка світла. Батьки знову не спали, хоча була вже пізня ніч. Останнім часом це стало звичкою довгі ночні розмови за закритими дверима. Зазвичай тихі, але іноді переходили в приглушену перепалку.
Олена зняла туфлі, поклала сумку з ноутбуком на тумбочку і пройшла по коридору до своєї кімнати. Їй не хотілося пояснювати, чому вона затрималася, хоча причина була поважна проект на роботі ніяк не сходився, а терміни піджимали.
Крізь стіну чулися приглушені голоси.
Ні, Вікторе, я так більше не можу, мама говорила тихо, але в голосі відчувалося роздратування. Ти обіцяв ще минулого місяця.
Іру, зрозумій, зараз не час, батько, схоже, знову шукав виправдань.
Олена втомлено зітхнула. Останнім часом батьки постійно про щось сперечалися, але при ній робили вигляд, що все гаразд. Їм уже за пятдесят, вона давно виросла, але все одно було неприємно усвідомлювати, що в їхніх стосунках щось не так.
Вона роздяглася, вмилася й залізла під ковдру, але сон не йшов. Думки крутилися навколо одного й того самого. Її брат Ярослав жив окремо, в іншому місті, і рідко приїжджав. Якщо батьки вирішать розлучитися хто з ким залишиться? Кому дістанеться квартира? І чому вони приховують свої проблеми?
Голоси за стіною не вщухали. Олена простягнулася до тумбочки й намацала навушники хотілося заглушити чужі таємниці музикою. Рука зачепила телефон, і він упав на килим. Піднімаючи його, Олена випадково відкрила диктофон. Палець замер над екраном.
А що, якщо… записати їхню розмову? Просто щоб дізнатися, що відбувається, а не здогадуватися. Адже якщо вона спитає прямо, вони напевно відмахнуться, скажуть, що все гаразд.
Совість штовхнула неприємним холодком. Підслуховувати негарно, тим більше записувати. Але з іншого боку, це ж її батьки, її сімя. Вона має право знати, якщо щось серйозне.
Наважившись, Олена увімкнула диктофон, поклала телефон ближче до стіни й накрилася ковдрою з головою.
Вранці, збираючись на роботу, вона помітила, що й батько, й мама виглядали невиспаними. За сніданком вони майже не розмовляли, лише обмінювалися формальними фразами.
Ти пізно повернулася вчора, помітила мама, наливаючи чай. Знову затрималася на роботі?
Так, проект допилювали, кивнула Олена. А ви чого не спали?
Так, фільм дивилися, відмахнулася мама, навіть не глянувши на доньку.
Батько втопився в газеті й зробив вигляд, що дуже захоплений статтею.
Сьогодні не чекай мене на вечерю, сказав він, не підводячи очей. Переговори з клієнтами, можу затриматися.
Мама стиснула губи, але промовчала.
Усю дорогу до офісу Олена боролася зі спокусою послухати нічний запис. Але в метро було надто людно, та й якось соромно. Вирішила відкласти до вечора.
День тягнувся нескінченно. Нарешті, повернувшись додому, Олена виявила, що мами немає записка повідомляла, що вона пішла до подруги й повернеться пізно. Батько, як і обіцяв, затримувався на роботі. Ідеальний момент.
Забравшись із ногами на диван і закутавшись у плед, Олена натиснула кнопку відтворення.
Спочатку було чути лише уривки фраз, потім запис став чіткішим.
…скажемо Олені? голос батька звучав стурбовано.
Не знаю, зітхнула мама. Боюся, вона не зрозуміє. Адже минуло стільки років.
Але вона має право знати.
Звісно має, але як пояснити, чому ми стільки років мовчали?
Олена замерла. Про що вони? Яку правду від неї приховують?
А памятаєш, як усе починалося? раптом спитав батько, і в його голосі промайнула усмішка.
Ще б пак, усміхнулася мама. Я думала, це ненадовго, а виявилося на все життя.
Зате яке життя вийшло, хмикнув батько. Хоч часом було нелегко.
Особливо коли зявилася Олена.
Серце дівчини стиснулося. Що значить «особливо»? Вона була небажаною дитиною? Чи справа в чомусь іншому?
Але ми впоралися, продовжив батько. І вона виросла чудовою.
Так, у маминому голосі почувалася гордість, і Олена трохи розслабилася. Тільки тепер нам треба вирішити, що робити далі. Я втомилася від цього подвійного життя, Вікторе.
Подвійного життя? Олені стало холодно. Невже в когось із них роман на стороні? Чи вони обоє зраджують один одному? Від цієї думки зробилося нудно.
Іро, давай дочекаємося приїзду Ярика. Обговоримо все разом, усією сімя.
Гаразд, погодилася мама. Але після цього жодних відстрочок. Або ми все міняємо, або… я не знаю, що тоді.
Запис обірвався мабуть, батьки пішли з кухні чи телефон перестав записувати.
