**Щоденник**
Нерозважливі вчинки ніколи не лишаються без наслідків. Все має своє пояснення — так вирішила доля. Вона часто випробовує нас на терпіння, вірність або стійкість.
Грюкнувши дверима, Тарас вилетів із квартири, стиснувши кулаки. Він був розлючений і на себе, і на дружину Олену.
«Я — здоровий чоловік, а не можу встояти перед жінкою. Перед тією, яку люблю, заради якої готовий на все. Що ж я роблю не так?» — думав він пригнічено.
Він дійсно не розумів, чому Олена постійно незадоволена. Її погляд, холодні усмішки та глузування принижували Тараса. Таке ставлення вбивало їхні стосунки. Хоча вони жили разом п’ять років, і у них був трирічний син Ярик.
Ще кілька днів тому він мчав із роботи з букетом троянд та подарунком для дружини. Сьогодні була річниця їхнього весілля. Тарас сподівався, що Олена посміхнеться, візьме подарунок, порадіє, що він не забув про цю дату.
Протягуючи їй великий букет червоних троянд та маленьку коробочку із золотим кулоном, він чекав подяки. Увійшовши в кімнату, він подарував квіти та подарунок. Олена відкинула букет на диван, а відкривши коробочку, глянула на нього з презирством.
«І це все, на що ти здатний? — вимовила вона замість подяки. — Я думала, що вийшла заміж за справжнього чоловіка, а ти… Не мог подарувати перстень із діамантами? Я не гідна цього після п’яти років спільного життя? Віддаю тобі свої найкращі роки. Помилилася — живу з невдахою, що дарує дешеві подарунки».
Коробочка впала на диван поруч із квітами. Олена помітила, як змінився вираз обличчя чоловіка, і, не чекаючи відповіді, додала:
«Думала, вийшла за справжнього чоловіка, а ти — слабак, не можеш заробити гідних грошей».
Тарас ледве стримався, щоб не відповісти грубо дружині, яку любив, матері його сина. Тому й вирвався з дому. Докори та звинувачення сипалися від Олени майже щодня, і вони були несправедливі. Він терпів, намагався жартувати, але відчував, що дружина віддаляється.
«Що ще зробити, щоб Олена була щасливою? — думав він. — Щоб перестала злитися й ображати мене».
Кожен раз, коли дружина починала скандалити, Ярик плакав. Хлопчик розумів, що батьки сварляться. Тарас намагався пояснити це дружині, але вона відмахнулася, що лише більше його засмутило.
Сьогодні він знову спробував розтанути її серце, поспішаючи з подарунком, але вийшло як завжди. Він думав, що Олена зрадіє кулону у формі її знака зодіаку, але помилився. Вона навмисно хотіла зачепити його гордість. Нічого не змінилося.
Тарас йшов, не дивлячись куди, і побачив кав’ярню. Зайшовши всередину, він сів за стійку, попросив щось міцне. Перед тим, як випити, пробурмотів:
«З ювілеєм, Тарасе. З річницею нашого шлюбу». Потім попросив ще.
Він зазвичай не пив — не подобалося стан, коли не контролюєш думки. Але сьогодні перебрав. Не знав, куди йти, але точно не додому.
«Привіт», — почув він за спиною жіночий голос. — «Давай вип’ємо разом?»
Він ще розумів, що перед ним незнайома дівчина, але, побачивши її заплакані очі, відповів:
«Давай… Схоже, тобі теж сьогодні нелегко…»
Тарас прокинувся рано, з тремтінням у руках і болем у голові. Озирнувшись, побачив чужу кімнату, ліжко і поруч незнайому жінку. Згадав вчорашній вечір у кав’ярні та знайомство. Зрозумів, що вперше зрадив дружині. Стало ніяково. Тихенько встав, одягнувся і вийшов.
На вулиці він прочитав назву — був недалеко від дому.
«Оце я влетів… Зрадив дружині. Оленка ніколи не пробачить. Хіба що куплю їй діамантове кільце».
Дома його чекав скандал. Дружина вимагала пояснити, де він був.
«Вчора напився з другом через нашу сварку. У нього й заночував. Куди мені було йти в такому стані?» — впевнено сказав він і помітив, що Олена повірила. — «Пробач, Олю, обіцяю, зроблю тобі подарунок».
Совість гризла його. Він не міг пробачити себе.
Наступні дні були тихими. Дружина сміялася, жартувала — мабуть, зрозуміла, що була не права. Тарас тішився, що вона знову стала такою, як після весілля. Але той вечір із чужою жінкою не давав йому спокою.
Він забув про сварки й образи, вирішивши купити діамантове кільце. Грошей не вистачало, тому позичив у матері. Вона буркнула, що він пестує свою вередливу дружину, але дала гроші.
Олена була вдома, і Тарас вирішив зробити сюрприз. Взяв відгул, купив кільце, білі троянди й поспішив додому.
«Олена зрадіє. Ярика вчора відвезли до бабусі — ми проведемо чудовий вечір».
Відчинивши двері, він почув розмову з кімнати. На столі горіли свічки, Олена була в відвертому вбранні з келихом ви
