Отак і вийшло, що його виховувала бабуся, хоча мама була живою.
Так трапилось, що Ярика вирощувала бабуся, хоч його мати ще була жива. Треба зазначити, що мама була чудова гарна та добра. Але вона працювала співачкою у філармонії, тому вдома бувала рідко. Через часті відїзди вона навіть розлучилася з чоловіком, батьком хлопчика. Отже, про Ярика дбала лише бабуся.
Скільки себе памятає, Ярик, повертаючись додому до свого хрущовка, завжди піднімав голову догори і на четвертому поверсі у вікні бачив улюблений силует бабусі, яка нетерпляче чекала його повернення. А коли вона провожала його кудись, завжди махала йому у вікно, і він обовязково відповідав тим самим.
Але коли Ярикові виповнилося двадцять пять, бабуся пішла. Тепер, повертаючись додому і не бачачи у вікні рідного обрису, хлопець почувався неймовірно самотнім і порожнім. Навіть коли мама була вдома, Ярик відчував себе самотнім. Вони з нею давно не розмовляли по-справжньому, не мали спільних тем та інтересів. Вони навіть побутових питань не вирішували разом, ніби були чужими.
Через кілька місяців після смерті бабусі Ярик раптом вирішив поїхати в інше місто. Тим більше що його спеціальність була дуже затребувана IT-фахівців шукали скрізь. В інтернеті він знайшов гарну компанію, яка обіцяла високу зарплатню та оплачуване житло. Мати лише зраділа. Адже син уже дорослий і має сам шукати свого шляху, далеко від неї.
З дому він узяв лише улюблену бабусину чашку як спогад і трохи речей на перший час. Вийшовши з дорожнім рюкзаком на плечі, Ярик востаннє подивився на кухонне вікно але там нікого не було. Мати навіть не підійшла до вікна, щоб помахати синові на прощання. Таксі швидко довезло його до вокзалу, і незабаром він лежав на верхній полиці плацкартного вагона.
Наступного ранку потяг прибув до станції точно за розкладом. Ярик знайшов офіс, де мав працювати, зареєструвався і пішов шукати квартиру за заздалегідь знайденими в інтернеті адресами. Пересуваючись незнайомим містом з навігацією у телефоні, він раптом помітив один багатоповерховий будинок. Виявилось, він дуже схожий на його рідний дім. Усі ці хрущовки, здавалось, були однакові, але Ярикові здалося, що у цьому будинку було щось особливе. Напевно, тому що віконні рами були пофарбовані так само дивним “буряковим” кольором.
Ярик ненароком зійшов з маршруту і повільно підійшов до цього будинку. Він просто хотів постояти поряд і згадати бабусю. Наблизившись, автоматично підняв голову, подивився у вікно, де мала бути кухня, і раптом завмер У нього навіть голова закрутилася від такого видовища. На четвертому поверсі, за кухонним вікном, він побачив силует своєї бабусі. Він миттєво впізнав її, і серце мало не вистрибнуло з грудей.
Ярик був тверезий і розумів, що це неможливо. Тому швидко заплющив очі, розвернувся і повільно пішов геть. Розум казав йому, що там у вікні зовсім інша бабуся, але серце чомусь кричало: “Стій! Це ж вона!” І він послухав серце, зупинився, обернувся і знову підвів очі догори.
Бабуся все ще стояла біля вікна. Ярик не витримав. З рюкзаком на плечі він кинувся до будинку, на четвертий поверх. І тут, як у його будинку, у замку бракувало одного штифта, тож він швидко піднявся на свій поверх і натиснув дзвінок. Двері відчинила сонна дівчина у халаті, яка здивовано подивилася на незнайомця і невдоволено запитала:
Вам чого?
Мені? збентежився Ярик. Мені бабусю
Бабусю? здивовано перепитала дівчина. Потім раптом посміхнулася і крикнула вглиб квартири: Мамо! До тебе прийшли!
Поки мама підходила, дівчина цікаво оглядала цього дивного хлопця. А в Ярика не тільки голова почала крутитися, а й здавалося, що серце ось+ось зупиниться.
Хто мене кличе? у дверях зявилася така сама сонна жінка років пятдесяти в халаті.
Мамо, уяви, знову посміхнулася дівчина. Він тебе бабусею назвав.
Почекайте, прошепотів Ярик. Я кликав не вас Я Там, у вашому вікні На кухні Там стояла бабуся Моя Я точно її там бачив.
Ти що, з наркотиками проблеми? згірдно фыркнула дівчина. У нас ніяких бабусь нема! Ми з мамою живемо удвох! Зрозумів?
Так, зрозумів Вибачте Я помилився у Ярика все попливло перед очима, він зробив крок назад, поставив рюкзак на підлогу і, щоб не впасти, впірнув у стіну. Вибачте Зараз постою і піду
Дівчина почала зачиняти двері, але мама не дала.
Гей, хлопче, стурбовано звернулася вона до нього, як ти себе почуваєш?
Нормально брехав він тихо. Не хвилюйтеся
А мені здається, що в тебе тиск за двісті. Обличчя, як варений буряк Ну, заходь. Вона швидко вийшла у коридор,
Так склалося, що його виховувала бабуся, хоча мати була живою.