**Щоденник Михайла**
Сьогодні Валя розповіла мені страшну новину.
Тату Оксана просила не приїжджати на весілля Каже, їй соромно за нас, селян.
Як так? Як так, Валюшенько? Я ж чекав цього дня віддати доньку заміж. А вона соромиться нас.
Ще кілька місяців тому вона дзвонила, радісна:
Мамо, Віктор мене заміж бере! Уявляєш? Я так мріяла потрапити в його родину!
Ми з Валею тоді раділи. Наша Оксаночка розумниця, красуня. Після школи вона мріяла про карєру моделі. Зовнішність дозволяла. Але потрібні були гроші. Я продав бичків, свиней вистачило на навчання.
Вона рідко приїжджала до села. Місто затягнуло її, як вихор. Почала заробляти на показах, фотосесіях. Ми раділи донька незалежна.
Віктор син великого начальника. Грошей у них було вдосталь. Але Оксана ніколи не знайомила нас з ним. Не запрошувала в місто. Говорила: «Немає часу, ми постійно в дорозі».
Валя працювала прибиральницею у школі. Часто хвалилася фотками доньки.
Валю, а чому Оксана зятем не знайомить? Може, соромиться?
Що ти, Алло! Вона нас любить!
Але ж коли востаннє вона була вдома?
* * *
Оксано, коли ж ви з Віктором приїдете? Я б мого фірмового горила спробував із зятем.
Тату, він не пє. Нам неколи весілля ж готуємо.
А коли весілля? Треба ж і нам підготуватися.
Мамо Краще не приїжджайте. Віктор із багатої родини, там весь вищий світ буде. А ви Від тата завжди хлівом пахне. Уявляєте, який контраст?
Я не знав, як сказати Валентині. Вона заплакала.
Я так чекав цього дня
Вночі мені стало зле. Викликали швидку.
Знаєш що, Валю? Ми все одно поїдемо! Маємо право!
Валя не хотіла, але зупинити мене не могла.
* * *
У ресторані весілля вже розпочалося. Ми зайшли тихенько, з квітами.
Коли ведучий запитав, хто ще хоче привітати, я вигукнув:
Ми хочемо!
Підійшли до столу.
Вікторе й Оксано! Нехай ваші діти шанують батьків і не соромляться свого коріння! Гірко!
Поклав квіти, взяв Валю за руку і вийшли.
Віктор наздогнав нас:
Хто ви такі? Оксана казала, що в неї немає родичів!
Ми її батьки. Вона соромилася нас.
Вибачте Я не знав.
Живіть щасливо, синку.
Ми пішли.
* * *
Минуло три місяці. Оксана не дзвонила.
Одного дня вона приїхала.
Мамо, я додому.
Додому? А що, їздила кудись?
Де тато?
На цвинтарі.
Що?!
Після твоєї зради він не витримав. Ти вбила його, Оксано.
Вона зайшла в хату. Все було чужим.
Мамо, ми з Віктором розлучаємося
Живи, як знаєш. Прощай.
Валя зачинила двері.
Я дивився з небес і плакав.
**Урок:** Діти це дзеркало наших старань. Але іноді вони ламаються. І тоді краще відпустити.
