Тепер у вас буде своя дитина, а Ангеліні час повертатися назад у дитбудинок.
Коли вже мій син подарує мені онука? Наталія Іванівна сердито глянула на невістку, сидячи за столом на кухні в їхній київській квартирі.
Ви ж і самі знаєте, ми вже третій рік намагаємося, зітхнула Ганнуся, відчуваючи звичний тиск. Кожна зустріч із Наталією Іванівною починалася з цього болючого питання. Що вона може зробити? Всі лікарі кажуть: проблем ані в неї, ані у Дмитра немає.
Саме так. А дітей чомусь у вас досі немає, зіронізувала свекруха. Напевно, в молодості була не проти погуляти?
Наталіє Іванівно, що це за натяки? Ганнуся вже не витримала й закрила ноутбук. Попрацювати сьогодні вже не вийде. Я ж нічим не дала вам підстав для таких слів. Та й взагалі, прошу, змініть тон.
Ой, а то що? удавано здивувалася Наталія Іванівна. Підеш до Дмитра жалітись? Не боїшся, що він стане на мій бік? Я ж мама йому, не забувай!
У відповідь гучно зачинені двері. Ганнуся не збиралася говорити про це чоловікові не тому, що боялася, що він зверне увагу лише на мамині слова, а тому, що просто не хотіла його засмучувати.
**********************************************
Від першої ж зустрічі у Ганнусі зі свекрухою не склалися стосунки. Їй у майбутній невістці не подобалось буквально все: надто проста, одягається якось не так, борщ не дуже, вареники не смачні І перелік претензій міг тривати нескінченно. Наталія Іванівна категорично була проти цих стосунків і тиснула на сина. На щастя, Дмитро мав характер і міг дати відсіч.
Після весілля Наталія Іванівна трохи заспокоїлася молодята переїхали на інший кінець Києва, далеко від її квартири. Але не пройшло й півроку, як нова причина для незадоволення зявилася відсутність дітей.
Спершу Ганнуся намагалася жартувати, що молоді, хочеться трохи для себе пожити, карєрою зайнятися. Наталія Іванівна ж відрізала: тягнути не можна й бажано одразу декількох дітей!
Дівчина здалася під натиском владної жінки, однак все, що їй довелося пройти за ці роки нескінченні аналізи, процедури, таблетки не допомогло.
Один із лікарів припустив, що справа може бути у психологічному стані. Свекруха лише розсміялася і порадила змінити лікаря.
************************************
Після чергової «розмови» з Наталією Іванівною, Ганнуся листала стрічку у Фейсбуці треба якось відволіктися. Дитячі фото чіпали за душу, вона й справді дуже хотіла малюка. Не для свекрухи, ні для себе.
Раптом увагу привернув пост про те, як жінка працює у дитячому будинку. Стільки ж дітей росте без сімї
Ганнуся задумалася: чи зможе вона полюбити чужу дитину як рідну? В уяві виникла усміхнена малеча, яка тягне до неї ручки. Вона впевнено підсунулась до компютера і почала шукати інформацію про усиновлення.
Паперів, звичайно, потрібна купа, довідки, аналізи Але бажання було сильніше за страх перед тією бюрократією.
Тільки залишилось отримати згоду Дмитра. Вона боялася його реакції, а він раптом одразу погодився. Лише зауважив, що хотілося б взяти зовсім малюка, ще з будинку дитини. Так і вирішили.
За деякий час їхня маленька родина стала більшою на одну дівчинку. Їхня маленька Ангелінка, пять місяців від народження, стала справжнім сонечком для обох. Єдина, хто лишився категорично проти Наталія Іванівна, але її думка нікого вже не цікавила. Дмитро навіть попередив: не припинить істерики переїдуть до Львова. Жінка змирилася, а для чужих людей тепер робила вигляд, наче обожнює онучку.
Минуло сім років. Геля вже закінчила перший клас, знайшла чудових подружок, виросла доброзичливою і турботливою. Ганнуся не могла не тішитись донечкою.
Влітку вся сімя поїхала на Чорне море. Сонце, тепла вода, мякий пісок Що ще треба для щастя? Тим паче, коли свекруха на іншому кінці країни й не псує настрій.
Наприкінці відпустки Ганнуся відчула себе зле, але не сказав нікому не хотіла хвилювати рідних. Уже вдома вирішила одразу піти до лікаря.
Дмитро, звісно, відразу помітив, що їй недобре, і наполіг на поверненні до Києва, пообіцявши, що на зимові свята обовязково поїдуть знову до Одеси. Вона погодилась.
Результати аналізів усіх вразили, але дуже ощасливили: вони стануть батьками! Геля навіть більше раділа, вже уявляючи себе старшою сестрою.
Наталія Іванівна про це дізналася лише за пару місяців, коли вже все було очевидно. І як тільки піймала момент, коли вдома була лише Ганнуся, одразу завітала у гості.
Питати, чого не сказали раніше, не стану, заявила з порогу, пильно поглядаючи на живіт Ганнусі. У мене до тебе інший розмова.
Який? дівчина відчула, як все всередині похололо.
Коли ви повернете в дитбудинок Ангеліну? Свекруха була абсолютно серйозна. Тепер у вас буде своя дитина, пора вже повертати прийомну назад.
Ганнуся аж затремтіла. Не вірила своїм вухам! Як можна так казати про дитину, яка стала рідною, сенсом сімї?
Ви серйозно?
Звичайно, фиркнула Наталія Іванівна. То коли?
Ваша дорога з цього дому тільки на вихід, ледь стрималася Ганнуся, і більше не приходьте сюди ніколи.
І, буквально виштовхавши ту з квартири, намагалася повернути собі спокій. Подзвонити Дмитру? У нього важлива радіонарада, не хотіла відволікати Але поговорити все ж доведеться.
**********************************************
Розлючена Наталія Іванівна вирушила просто до сина на роботу. Не звертаючи уваги на секретарку, зайшла до нього в кабінет.
Твоя дружина тільки-но вигнала мене, ніби я якась чужа!
Тобі доброго дня, важко зітхнув Дмитро. Що такого ти їй сказала, що моя терпляча Ганнуся так повелась?
Просто спитала, коли вони повернуть цю дівчинку в дитбудинок. Наталія Іванівна сіла на крісло, ображено дивлячись на сина. Нарешті буде своя дитина, їй треба буде увага й кошти.
Як тобі це взагалі могло спасти на думку?! Дмитро стис ручку так, що та тріснула. Ми не віддамо Гелю нікуди. Вона моя донька. Подобається тобі, чи ні.
З якої радості? Вона лише прийомна. Вже не маленька, розуміє можна пояснити.
Навіть не думай щось їй казати, він відкинув рештки зламаної ручки й стукнув кулаком по столу. Ясно?
І як ти мене зупиниш? зверхньо кинула Наталія Іванівна, прямуючи до дверей. Їй нема місця в нашій сімї. Я все для цього зроблю.
Дмитро ще довго дивився на закриті двері. Секретарка вибачалася, що впустила відвідувача без дзвінка, але він її й не помітив. Серйозно задумався: що далі?
Вирішив і потягнувся до телефона
***********************************************
Ганнуся гуляла парком, спостерігала, як Геля бавиться з річним братиком. До ролі старшої сестри вона підійшла дуже відповідально.
На лавці поруч дві жінки обговорювали своїх невісток. Думки Ганнусі раз у раз повертались до Наталії Іванівни.
Після того візиту більше не бачилися. Буквально за тиждень Дмитро зібрав речі і перевіз сімю аж в Ужгород, розуміючи: інакше Гелині нерви не витримають. Матері не було б діла донести рідному місту, що Геля прийомна.
Тепер у них спокійне життя. Є прекрасна донечка, маленький синок, а незабаром зявиться третій малюк.
Іноді Дмитро телефонує батькові. Той каже, що мама так і не заспокоїлась просто переключилась на щойно заміжню дочку. Дмитро щиро співчуває сестрі, але та, здається, й не проти такої уваги.
Що ж, в них тепер свій шлях, у нього свій. Дивлячись зараз на свою родину, він відчуває справжнє щастя. І щиро бажає цього всім.
