Коли вже мій син дочекається на спадкоємця? з досадою перепитала Олена Сергіївна, кинула роздратований погляд на невістку, що сиділа за столом.
Ви ж знаєте не гірше мене, що ми вже три роки намагаємося завести дитину, важко зітхає Соломія. Кожна зустріч починається з одного й того ж питання. Що вона ще може зробити? Лікарі кажуть, що і в неї, і у Лева все гаразд.
Ось саме. Ви одружені стільки часу, а дітей ще нема, жінка глузливо піджимає губи. Мабуть, молодість у тебе була надто бурхлива.
Олено Сергіївно, ну навіщо ці натяки? урешті не витримала дівчина, захлопнула ноутбук. Працювати сьогодні вже не вийде. Я хіба давала привід? І взагалі, припиніть так зі мною говорити!
А то що буде? свекруха удавано дивується. Пожалієшся Леву? Не боїшся, що він підтримає мене? Я ж його мати.
У відповідь грюкання дверима. Соломія й не думає скаржитися чоловіку. Не тому, що він підтримає матір, просто не хоче засмучувати.
****************************************
Зі свекрухою стосунки не склалися з самого початку. Олені Сергіївні нічого в Соломії не подобалося: і вигляд, і одяг, і кулінарія Перелік нескінченний. Жінка категорично не хотіла цих стосунків, тиснула на сина, але Лев вмів стояти на своєму.
Відгуляли весілля. Свекруха трохи заспокоїлась, тим паче молодята переїхали у власну квартиру на іншому кінці Києва.
Та пройшло пів року, як Олена Сергіївна знайшла новий привід дошкуляти відсутність дітей.
Спочатку Соломія сміялася: мовляв, молоді ще, хочуть пожити для себе, карєру треба будувати. На це свекруха рубала: чим раніше народжувати тим краще, й бажано не одну дитину.
Під тиском Соломія здалася. Тоді й почалися безкінечні обстеження, медикаменти, але все марно.
Один лікар припустив, що проблема може критися у психологічному стані. Олена Сергіївна тільки посміялася й порадила змінити лікаря.
**************************************
Після наступної суперечки із свекрухою Соломія підсвідомо гортала стрічку у Facebook. Дитячі фото стискали серце вона справді хотіла дитину, не для Олени Сергіївни, а для себе.
Раптом привернув увагу допис жінки працівниці дитячого будинку. У світі стільки малюків, що не мають ні мами, ні тата
Соломія задумалася: чи зможе прийняти чужу дитину як рідну? Уявила усміхнену малечу, що тягне до неї рученята. Рішуче посунула клавіатуру ближче й почала шукати інформацію.
Потрібно зібрати купу довідок, пройти медогляд, оформити документи, але жадання бути мамою сильніше за страх перед бюрократією.
Лишалося домовитися з Левом. Соломія нервувалася, чи підтримає чоловік. На диво, він погодився одразу, лише запропонував взяти зовсім крихітну дитину з будинку малюка. Так і вирішили.
Минуло трохи часу їхня маленька родина виросла на ще одну людину. Подружжя одразу покохало допитливу пятимісячну Ангелінку. Єдина, кому це було не до вподоби, Олена Сергіївна. Але її думки ніхто не питав. Лев пригрозив навіть переїхати з родиною у Львів, якщо мати не перестане істерити. Довелося їй змиритися й для людей удавати, ніби обожнює внучку.
Минуло сім років. Ангелінка закінчила перший клас, знайшла безліч друзів, була доброю і сумлінною. Соломія тішиться донечкою.
Влітку вся сімя вирушіла на відпочинок у Затоку: ніжне сонце, спокійне море, білосніжний пісок Що ще треба для щастя? Особливо коли свекруха далеко, й настрій не псує.
Наприкінці відпустки Соломія відчула слабкість, але мовчала, щоб не хвилювати рідних. Повернувшись, вирішила таки звернутись до лікаря.
Лев, попри всі її старання триматися, помітив недугу і наполіг на поїздці додому, пообіцявши, що ще приїдуть взимку. Довелося погодитись.
Результати аналізів виявилися для подружжя приємною несподіванкою вони очікували дитину. Найбільше раділа цьому Ангелінка, вже відчуваючи себе старшою сестрою.
Олена Сергіївна дізналася лише за два місяці, коли вагітність Соломії стала помітною. Вибравши момент, коли вдома більше нікого не було, заявилася у гості.
Чому раніше не сказали, не питаю, з порога мовила, вдивляючись у живіт Соломії. У мене інше питання.
Яке? у Соломії погане передчуття.
Коли повернете Ангеліну в дитбудинок? серйозно питає свекруха. Тепер у вас буде своя дитина, час повернути прийомну назад.
Соломію почало трясти. В голові не вкладається, як таке можна казати про дитину, яка вже стала рідною.
Ви серйозно?
Звісно! пирхнула Олена Сергіївна, суворо дивлячись. То коли?
Забирайтеся звідси, крізь зуби витискає Соломія, ледь стримуючись, щоб не накинутися кулаками. І ніколи більше не приходьте.
Випхавши непрохану гостю за двері, Соломія довго приходила до тями. Дзвонити Леву? Сьогодні в нього важлива зустріч, не хоче відволікати Але поговорити доведеться.
*****************************************
Обурена Олена Сергіївна рушила прямо на роботу до сина. Не звертаючи уваги на секретарку, вривається у кабінет.
Твоя Соломія щойно вигнала мене з хати, як якусь жебрачку!
І тобі добрий день, стомлено зітхає Лев. Що ти такого їй сказала, що моя терпляча дружина так зреагувала?
Та всього лиш спитала, коли ви повернете ту дівчинку в притулок, вмощується на крісло, обурено дивлячись на сина. Нарешті у вас буде своя дитина. Їй потрібно багато уваги й грошей.
Як взагалі таке могло тобі спасти на думку? Лев з люттю стискає ручку, ламає навпіл. Ми не віддамо Гелю нікуди. Вона моя донька, подобається тобі чи ні.
З якої радості? Вона ж тільки прийомна. І досить доросла пояснити все, вона зрозуміє.
Не смій їй нічого казати, відкидає поламану річ, стукає кулаком по столу. Зрозуміла?
І чим ти мене зупиниш? з іронією прорікає Олена Сергіївна, прямуючи до виходу. Не буде місця тій дівчині у нашій родині. Я докладу всіх зусиль.
Лев довго дивиться на зачинені двері. Заглядає секретарка, вибачається за гостю без дозволу, але він її навіть не чує. Треба приймати рішення.
Піднімає слухавку
****************************************
Соломія йде парком, усміхаючись, спостерігає, як Геля бавиться з маленьким братом. До ролі старшої сестри поставилась дуже відповідально.
На лавці поруч дві жінки у розмові про своїх невісток. Думки Соломії мимоволі повернулися до свекрухи.
Після тієї страшної суперечки вони більше не спілкувалися. За тиждень Лев перевіз сімю за тисячу кілометрів від Києва, розуміючи: це єдиний спосіб захистити Гелю. Мати й не таке могла б наплести по місту, розголосити її таємницю.
Тепер у них спокійне життя. Є донечка, маленький синочок, а незабаром народиться ще одна дитина.
Лев інколи телефонує батькові і знає: мати досі не заспокоїлася, тепер весь контроль зосередила на нещодавно одруженій доньці. Він співчуває сестрі, але та, здається, не проти такого піклування.
У всіх своє життя. Зараз, дивлячись на родину, Лев почувається безмежно щасливим. І бажає того ж усім.
