Ось історія, переказана по-нашому:
Батьки мого чоловіка заможні люди, але відмовились допомогти з першим внеском на квартиру: такі дідусі й бабусі онукові не потрібні.
Мої свекор із свекрухою живуть у розкошах. У них великий будинок у центрі Києва, кілька авто, і вони постійно їздять за кордон на відпочинок. А я виросла в звичайній сімї в маленькому містечку біля Житомира. Коли ми з Олексієм познайомились і вирішили одружитись, наша різна соціальна ситуація не мала значення. Були молодими, закоханими і хотіли будувати життя самі. Хоча, звичайно, не відмовились би від допомоги рідних, якби її запропонували розповідає Оксана.
З Олексієм ми давно мріяли про власне житло. Набридло кочувати по орендованим однокімнатним квартирам, де постійно щось ламається то шпалери відліплюються, то кран тече, а господарі тільки й чекають, коли ми виїдемо. Батьки Олексія знали про наші труднощі, але поводилися так, ніби не помічають. У них явно є гроші могли б допомогти, якби хотіли. Але бажання, схоже, не було.
Мої батьки живуть далеко, на Житомирщині. Їхні доходи скромні, і я ніколи не розраховувала на їхню підтримку. А батьки Олексія ось вони, у тому ж місті, але після весілля ми вирішили не жити з ними хотіли самостійності. Орендували квартиру, працювали до сьомого поту, відмовляючись від відпусток, щоб зберегти на власне житло. Батьки Олексія про це знали, але воліли триматись осторонь.
Якось ми завітали до них у гості. Свекруха, як завжди, почала розпитувати, коли вже стане бабусею. Я вирішила натякнути:
Про дитину подумаємо, коли буде своя квартира. Поки що навіть на перший внесок грошей не маємо.
Свекруха лише співчуваюче похитала головою, не сказавши й слова. Її погляд був пустим, наче мої слова розчинились у повітрі.
Через кілька місяців я дізналась, що вагітна. Ця новина перевернула наше життя догори дриґом. Ми повідомили батькам Олексія, що чекаємо дитину. Вони були в захваті, вітали нас, планували, як доглядатимуть онука. Я вирішила бути чесною і спитала, чи не могли б вони хоча б трохи допомогти з першим внеском. Адже дитині так важливо рости у своїй оселі.
Та свекруха раптом змінилася в обличчі. Холодно відповіла, що в них немає вільних коштів і вони нічого не можуть зробити. Це була брехня! Лише днями раніше свекор хвалився Олексію, що збирається купувати новий позашляховик. Виходить, на авто гроші є, а на житло сина та майбутнього онука ні.
Я намагалась стримуватись, але всередині кипіли гнів і біль. Мрія про власну квартиру, де ми виховуватимемо дитину, розсипалась перед очима. Змирилась із думкою, що доведеться й далі ютитись в орендованому житлі.
