Моя дружина Олена і я одружилися шість років тому. Коли народився наш син Андрій, ми вирішили продати маленьку однокімнатну квартиру в центрі Києва, взяти іпотеку і купити простір потільший. Ми знали, що малюк незабаром захоче свою окрему кімнату, а нам потрібен простір, де можна підкріпитися удвох.
Коли ми купували нове житло, його оформлення було на моє імя, отже я був єдиним власником. Оскільки покупка відбулася під час шлюбу, у випадку розлучення майно поділялося порівну між мною та дружиною, з урахуванням внеску, який я вніс із продажу своєї передшлюбної квартири.
Ніколи не думали, що колинебудь нам доведеться говорити про розлучення. Та життя часто підкидає несподівані повороти. Можливо, ми просто втомилися одне від одного, а можливо, обставини просто розєднали нас.
Мій чоловік, здається, ділив свої турботи з мамою. Я впевнений, що він робив це з найкращих намірів, шукаючи мудру пораду, проте результат виявився зовсім протилежним.
Нещодавно зателефонувала моя теща, пані Галина, і повідомила, що приїде на обід. Це мене збентежило, бо зазвичай ми самі її навідуємось. Батьки мого чоловіка рідко завітають до нас, наводячи привод, що їм некомфортно їхати. Я гадала, чи не хоче вона побачити онука, чи просто шукає привід. Приготувала обід і шедевр яблучний пиріг.
Того дня Галина прийшла, коли мій чоловік ще був на роботі. Я стояла на кухні, накривала стіл, а вона одразу зайшла в справи.
Олено, треба поговорити серйозно. Я дізналася, що у вас з Миколою проблеми, і якщо розлучитесь, то мій син залишиться без даху над головою.
Я майже зашкалив від шоку. Підхопивши слово, спитав:
Звідки ця ідея про розлучення? Чому тебе так турбує, як ми поділимо наше майно? Ми вже кілька років обговорювали, що робитимемо у разі розлучення.
Я зовсім не задоволена такою ситуацією. У наш час жінки часто підступно виводять чоловіків з власності. Тому я вимагаю, щоб ти зараз поділила квартиру, поки не виникли серйозні конфлікти. Я вважаю, що ти повинна переписати половину її на мого сина, щоб у скрутну годину він не залишився на вулиці.
Мене пройняло розчарування.
Хіба ти не памятаєш, що половина квартири була куплена за гроші, отримані від продажу моєї передшлюбної однокімнатної? До того ж саме я сплачувала іпотеку після декретної відпустки.
За законодавством під час розлучення спільно набуте майно поділяється порівну, відповіла вона.
Ти вже говорила про це з сином?
Не збираюся, бо чоловіки не повинні вмішатися в такі справи. Я сама візьму рішення на себе.
Прошу, послухай мене! Я не планую сперечатися. Я і Микола можемо самі вирішити, що і як робити, без твоєї допомоги. Дякую за «добрій пораді», але я відмовляюся продовжувати цю розмову. Ти можеш зачекати, доки син повернеться з роботи, а я підемо на прогулянку, а ти в цей час можеш піднятись.
Я вирушила переодягнутись, а через кілька хвилин розчинилися двері мій чоловік повернувся з роботи за півгодини до того, як Галина вийшла. Він був здивований, що мати не чекала його. Я спокійно розповіла йому про всю розмову. Коли емоції злягли, він запевнив, що нічого не знає про план матері і що сам не обговорював це з нею.
Мій чоловік пообіцяв серйозно поговорити з мамою, аби вона більше не піднімала такі теми. Після відходу тещі я довго не могла заспокоїтись. Можливо, я сказала щось зайве від емоцій, проте вірю, що іноді треба поставити людину на місце, навіть якщо це рідний.
