Чоловік самотужки виховував свою доньку. Його єдиним бажанням було виростити з неї справді порядну людину. Він не шкодував ні сил, ні гривень, працював на двох роботах, щоб забезпечити їй усе необхідне. Життя дівчинки було нелегким, адже вона дуже рано втратила маму.
Дитина тяжко переносила свою долю. У школі її часто дражнили інші діти, підштовхуючи до сліз та тривоги. Батько завжди підтримував доньку, розповідав їй, що життя іноді йде несподіваними шляхами. Він любив Оксану всією душею, а в такі моменти огортав її своїми обіймами з особливою ніжністю.
Найулюбленішим святом Оксани завжди був вечір напередодні Нового року. Вона чекала на нього з неймовірним захопленням, мріючи, що всі її бажання обов’язково здійсняться. Їхня школа щороку дарувала подарунки на честь свята, а діти приходили у красивих сукнях та костюмах. Батько завжди мав проблеми з грошима, але, незважаючи на це, намагався, щоб донька виглядала особливо гарно того вечора. Одного разу він купив Оксані таку розкішну сукню, що вона стала справжньою зіркою свята: всі її однокласниці та друзі захоплено хвалили її вигляд. Оксана сяяла від щастя, дякуючи батькові знову і знову.
Дівчина виросла. Після закінчення школи Оксана поїхала до Києва вступати до університету. Все вийшло так, як вона мріяла Оксана була надзвичайно розумною. Нове життя у великому місті серйозно на неї вплинуло. Вона поступово звикла до достатку грошей і перетворилася на розважливу, прагматичну людину. Оксана почала зустрічатися з чоловіками, які дарували їй дорогі подарунки, водили по дорогих ресторанах, витрачали цілими пачками гривні.
Коли Оксана завагітніла, вона вже готувалася до весілля. Справжнє щастя наповнило її, адже її обранець був заможний. Але навіть думки не мала запросити на важливу церемонію свого батька чи родичів. Натомість Оксана просто написала батькові, попросивши його не приходити, мовляв, серед гостей знаходитимуться лише впливові та багаті люди. А він, простий українець, не впишеться в це середовище.
Ці слова розривали серце чоловіка. Він багато років жертвував всім заради доньки, підтримував її у всьому і ніколи не залишав у складній ситуації. Чи заслуговував він на таке ставлення? Довго думавши, батько все ж вирушив до столиці.
Коли настав час привітати молодят, батько підійшов до Оксани. Він простягнув їй маленький букет польових квітів, ніжно поцілував у щоку і побажав щастя, після чого без жодних слів пішов геть. Оксана завмерла, як скам’яніла її переповнював сором і гіркота через власний вчинок. Як могла вона так повестися з найближчою і найдорожчою людиною?
Оксана кинулася навздогін батькові. Вона плакала, просила вибачення, клялася, що ніколи більше не чинитиме таких страшних помилок.
