**Мій щоденник**
Як же я втомилася від колишньої дружини мого чоловіка! Вона так і не знайшла собі нікого після їхнього розлучення. Їй ще й тридцяти нема, а вона ніби опанована помстою. У них двоє спільних дітей, і вона використовує їх, щоб руйнувати наше життя. Вона твердить, що я вкрала її родину, і робить усе, щоб нас розлучити. Як? Через дітей! Дзвонить чоловікові кожного дня: «Діти плачуть, кличуть тата додому!» Її ревнощі отруюють усе навколо.
Але я не відбивала Олександра з їхньої родини. Ми познайомилися у Львові, працювали разом у одній компанії. Я знала, що він одружений, і між нами не було нічого, крім ділових розмов. Тоді я зустрічалася з хлопцем, який постійно пропадав у відрядженнях. Пам’ятаю той корпоратив, куди ми прийшли зі своїми половинками. Його колишня, Марія, поводилася огидно: напилася, фліртувала з чужими чоловіками, влаштовувала сцени. Я була в шоці.
Олександр пішов від неї незабаром після цього. Я в той час також перевернула своє життя: розійшлася з хлопцем, змінила роботу, отримала підвищення. Олександр, маючи свою квартиру, скитався знімними, поки Марія думала, що він «побігає й повернеться». Але він не повернувся. Ми почали зустрічатися, а потім одружилися.
Минуло три роки з нашого весілля, але Марія не заспокоюється. Вона не лише сама не може змиритися, а й втягує дітей у свої інтриги. Їхній доньці 9, синові — 7. Вони вже розуміють, що відбувається. Одного разу донька зізналася Олександрові, що мама змусила її ридати в трубку й казати, як вони сумують за татом.
Марія наполягає, щоб зустрічі з дітьми проходили лише у неї вдома. Ні на вулиці, ні у нас — ані в якому разі. А вона вдягає відверті сукні, красуніє перед Олександром, пудриться й фарбується. Намагається його повернути, але даремно. Олександр розповідав, як діти, нібито «нудьгуючі», за його приходу тут же розбігаються: син тікає грати у двір, донька зачиняється з телефоном. А Марія тим часом шукає привід його затримати: то кран полагодити, то шафу пересунути. Дітей до нас вона не пускає, називаючи наш дім «хибаком».
Одного разу Олександр спав після ночної зміни. Його телефон розривався від дзвінків. Я глянула — це була Марія. Вирішила відповісти, але мовчала. Раптом чую дитячий голос: «Тату, коли ти приїдеш?» Я сказала: «Ало!» Дівчинка збентежилася, передала слухавку матері: «Мамо, там якась жінка». Марія гаркнула: «Чуєш, поклич мого чоловіка!» Я остовпіла, але відповіла: «Вашого чоловіка? Не знаю такого, у нас його нема!» Пізніше вона нажалілася Олександрові, що я її образила.
Після цього почалися дива. Мого начальника засипали дзвінками колектори, стверджуючи, що у мене величезні борги, хоча я ніколи не брала кредитів. Потім з’явилася фальшива сторінка з моїми фото на сайті знайомств. Стали приходити повідомлення від якогось «шанувальника». Ми з Олександром одразу зрозуміли, чиїх це рук справа. Марія не завагається ні перед чим, щоб нас посварити.
Я не проти зустрічей Олександра з дітьми, але не ж такими методами! Діти не повинні бути пішаками в її іграх. Як змусити Марію залишити нас у спокої?
