**Тінь зради: Шлях до свободи Марії**
Марія, втомлена після довгого робочого дня, затягнула важкі пакети з продуктами у свою квартиру у Львові. Вона кинула їх на кухні, перевдяглася у домашнє й зрозуміла, що чоловіка вдома немає.
— Дивно, — пробурчала вона, насуплюючи брови. — Де він загубився так пізно? Знову затримали на роботі?
Їхній син Денис гостював у тітки у сусідньому місті. Марія зварила борщ, поїла сама й, влаштувавшись на дивані, відкрила соцмережі. У рекомендаціях з’явилася сторінка незнайомої дівчини — молодої, яскравої, з сяючою посмішкою. Марія, піддавшись цікавості, зайшла у її профіль, відкрила фото й ахнула, ніби отримала удар під дихання.
— Наречті приїхали! — Марія вилізла з таксі, відчуваючи, як шлунок ще крутить після дороги. Вона жадібно ковтнула теплої води з пляшки.
Морські подорожі вона переносила з великими труднощами, а місцевий таксист, здавалося, взагалі не знав, що таке гальма.
— Мам, ти в порядку? — Денис, який, як і його батько, обожнював машини, тривожно подивився на неї.
— Усе гаразд, Дениску, просто трішки знудило. Зараз переведу дух, і поїдемо заселятися в готель!
Ця відпустка не була запланована. Марія раптом усвідомила, що більше не може жити під одним дахом із чоловіком. Вона брала понаднормові, годинами гуляла з сином у парку, лише б не бачити його. Кожен погляд на вікна їхньої квартири, де був Олексій, викликав у неї нудоту.
— Мам, дивись, тут гірки! Можна я піду гратися? — Денис потягнув її за руку.
— Звісно, зайчику, іди. Я поки речі занесу.
До Марії підбігла пухкенька дівчина з широкою посмішкою:
— Ой, новенькі! Який у вас хлопчина! Давайте я за ним придивлюся, а ви потім мені допоможете! У нас тут усі допомагають один одному! А ще кожен вечір концерти! Ви чим займаєтеся? Співаєте, танцюєте? Я ось колядки співаю! Записати вас? Мене, до речі, Наталка звуть! — забалакала вона.
Марію, яку ще нудило, мріяла лише про одне — залізти під кондиціонер і лігти. Концерти її не вабили.
— Дякую, але я не беру участі. Син сам гулятиме, за вашими дивитися не хочу. Ви, будь ласка, далі, мені треба йти, — відрізала вона.
Наталка скривилася, але відійшла. Марія, хитаючись, дісталася до номера. Кондиціонер на мінімум, штори задернуті, ліжко… Нарешті одна. Вона заплющила очі, і думки понеслися назад. Коли ж її Олексій, найближча людина, почав викликати лише роздратування?
Може, усе почалося, коли замість допомоги з ремонтом ванни він поїхав до друга?
— Маріє, у Віталія в гаражі хаос, треба було розібрати, а потім він нас пивом і шашликом пригостив! — весело розповідав він, поки Марія відмивала трирічного Дениса від фарби, якою той вимазався, поки вона клеїла плитку.
А може, той випадок, коли Денисові було чотири? Він сильно вдарив ногу на майданчику. Марія, в сльозах, не знала, що робити. Подзвонила Олексію, а він відрубав:
— Виклич швидку, нащо ревеш? Сама довезеш, проблему знайшла!
Вона довезла, тримати сина, поки лікарі обробляли рану, шепотіла йому лагідні слова, щоб не плакав. А ввечері Олексій прийшов, глянув на Дениса й хмикнув:
— Ну, бачиш, нічого страшного, до весілля загоїться.
Марія поринала у дрімоту, важкі думки відступали. Але раптом у двері постукали.
— Ще кого принесло? — буркнула вона, підводячись.
За дверима стояла Наталка.
— Ой, забула сказати! Ми тут один одному допомагаємо. Якщо продукти потрібні, ми з чоловіком поїдемо, скажи, і тобі привеземо!
— Уже на «ти»? — втомлено подумала Марія. Але Наталка здавалася щирою, і їй стало ніяково.
— Дякую, Наталко, але я дуже втомилася. Хочу відпочити.
— Звісно, відпочивай! — Наталка усміхнулася й побігла.
Марія лігла, але не встигла заплющити очі, як двері відчинилися, і в номер увірвався Денис із заплаканою дівчинкою років восьми.
— Мам, допоможи! У Софійки коси розплеталися, а мама сказала не повертатися розкуйовдженою! Вона плаче!
— Ох, гаразд, іди сюди, донечко, — зітхнула Марія.
Вона якось заплела дівчинці косу, витерла їй сльози.
— Усе, умийся й біжи!
— Мам, ти найкраща! Ми гратимемо! — Денис із Софійкою зникли.
Спати не виходило. Марія ворочалася, але сон утік. Зазвичай на відпостку вона одразу розкладала речі, створювала затишок. Олексій же біг на пляж або в бар, і коли вони з сином його знаходили, він уже був у центрі компанії, з пивом і байками.
— У тебе чоловік — душа компанії! — заздрили подруги.
А Марія мріяла, щоб він хоча б раз став душею їхньої родини.
Вона вийшла на балкон. Море переливалося на сонці, як обіМоре переливалося на сонці, і Марія раптом зрозуміла, що вже не боїться почати все спочатку.
