**Тіні зради: шлях до нового щастя**
Оксана часто їздила у відрядження. Раз на місяць на два-три дні вона вирушала до головного офісу компанії у сусіднє місто. Дмитро звик до її відсутності і не заперечував. Вони працювали у різних фірмах, бачилися ввечері, проводили разом вихідні — та й то не завжди. У Дмитра було хобі — риболовля. Він часто їздив з друзями на природу. Оксана не нарікала, розуміючи, що чоловікові потрібен особистий простір.
Вони прожили разом двадцять чотири роки, довіряючи один одному без контролю. Їхня донька нещодавно вийшла заміж і поїхала з чоловіком до іншого міста. Оксана, залишаючись сама, читала, зустрічалася з подругами. У їхній родині панували мир і спокій — вона була поступливою, уникала сварок, гасила конфлікти в зародку. Дмитру все подобалось.
Але у деяких чоловіків настає момент, коли, як кажуть, «біс у ребро». Такий момент прийшов і до Дми**Тіні зради: шлях до нового щастя**
Оксана часто їздила у відрядження. Раз на місяць на два-три дні вона вирушала до головного офісу компанії у сусіднє місто. Дмитро звик до її відсутності і не заперечував. Вони працювали у різних фірмах, бачилися ввечері, проводили разом вихідні — та й то не завжди. У Дмитра було хобі — риболовля. Він часто їздив з друзями на природу. Оксана не нарікала, розуміючи, що чоловікові потрібен особистий простір.
Вони прожили разом двадцять чотири роки, довіряючи один одному без контролю. Їхня донька нещодавно вийшла заміж і поїхала з чоловіком до іншого міста. Оксана, залишаючись сама, читала, зустрічалася з подругами. У їхній родині панували мир і спокій — вона була поступливою, уникала сварок, гасила конфлікти в зародку. Дмитру все подобалось.
Але у деяких чоловіків настає момент, коли, як кажуть, «біс у ребро». Такий момент прийшов і до Дмитра, коли він закохався у колегу Соломію — молодшу за нього на десять років, незаміжню, яскраву й товариську. Вона швидко влилася в колектив, подружилася з усіма і почала скоса дивитися на Дмитра — серед усіх чоловіків у офісі він здавався їй найвпевненішим, стильним і, ніби випадково, завжди опинявся поруч.
Колеги, помітивши зародження роману, тільки головами похитували — адже Дмитро славився ідеальним сім’янином. Та він закохався, наче юнак! Вони шепотілися, попереджаючи Соломію, що в нього любляча дружина, але та лише відмахувалася — вона належала до тих жінок, які полюють на одружених, вважаючи їх легкою здобиччю. В неї вже був досвід: з попередньої роботи їй довелося піти після скандалу, коли дружина начальника влаштувала їй «гарячу» зустріч.
Дмитро, який ніколи не зраджував Оксані, повністю втратив голову. У свої сорок сім він почувався на піку сил. Не звиклий приховувати почуття, він відкрито захоплювався Соломією. У вихідні пропадав, посилаючись на риболовлю з друзями. Оксана запідозрила щось недобре і якось жартома запитала: «Дмитре, щось ти по вихідних вдома не буваєш. Чи не завів кого, любий?»
«Та що ти, Оксано! — відмахнувся він. — Друзі кличуть, ти ж знаєш».
Півроку Дмитро вев подвійне життя. Соломія все сильніше приваблювала його, він проводив з нею все більше часу, навіть запрошував до себе, коли дружини не було. Оксана поверталася з відрядження у гарному настрої — звіт здано, проект захищено, і вона їхала додому на день раніше. Її сріблястий автомобіль м’яко ковзав трасою, у салоні тихо грала музика.
«Завтра на роботу не піду, — думала вона. — П’ятниця, я ж мала приїхати завтра. Куплю вина, посидимо з Дмитром. А то знову на свою риболовлю помчить».
Відчинивши двері, вона побачила черевики чоловіка та жіночі туфлі. «Може, дочка приїхала?» — мигнула думка. Але, увійшовши у вітальню, вона завмерла: на дивані сиділа молода жінка у короткому халатику, а Дмитро виходив із спальні, на ходу застібаючи сорочку.
«Оксано? Ти звідки? Ти ж завтра…» — пробурмотів він.
«А я сьогодні, — холодно відповіла вона. — Що тут відбувається? Хто вона?»
«Добрий день, я Соломія, — втрутилася та. — Працюємо з Дмитром, зайшла з приводу справи…»
«З приводу справи? У такому вигляді?» — Оксана розвернулася і, гупнувши дверима, вибігла з квартири.
Діставшись до машини, вона розридалася. Її світ розсипався. Вона не могла повірити, що стала обдуреною дружиною. Чула такі історії, але думала, що її це не стосується. А тепер зіткнулася із зрадою віч-на-віч.
«Ось тобі й Дмитро! — думала вона. — А я, наївна, вірила. Цікаво, давно це триває? Напевно, не вперше, коли вже додому привів».
Ніч вона провела у матері. Вранці купила новий замок, попросила зятя його встановити. Зібрала речі Дмитра у сумку й лишила біля дверей. Усю ніч вона обдумувала, що робити, і вирішила подати на розлучення. Знаючи Дмитра, вона не хотіла його слухати — він умів переконувати.
Ввечері вона зустріла чоловіка біля дверей. Поки він мірявся з ключем, намагаючись відчинити новий замок, Оксана виставила сумку й перегородила вхід. «Забирай речі й іди. Бачити тебе не хочу. Ти мене знаєш — не пробачу. Гаразд би десь на стороні, але ти привів її до нашої спальні. Побачимось у суді», — чітко сказала вона, гупнувши дверима.
Дмитро благав: «Оксано, вислухай, я все поясню! Пробач, не знаю, що на мене знайшло». Але вона була непохитна. Він чекав її біля будинку, офісу, матері, подруги — але Оксана не піддавалася. На суді він ще раз намагався вибачитися, але натикався на крижаний погляд.
З Соломією стосунки поступово згасли. Дмитро став дратівливиАле одного вечора, коли вона сиділа на лавці в парку, дивлячись, як сонце ховається за дерева, Оксана відчула, як важіль з її серця нарешті піднявся, і вона зрозуміла, що тепер справді вільна.
