**Щоденник**
У моєї тітки, сестри мами, не було дітей, зате була розкішна трикімнатна квартира в центрі Києва та серйозні проблеми зі здоровям. Її чоловік був колекціонером, тому їхнє житло більше нагадувало музей.
Моя молодша сестра, Олеся, мала леда́чого чоловіка та двох дітей. Вони ютилися в орендованій кімнаті у гуртожитку. Дізнавшись про хворобу тітки, Олеся миттєво примчала до неї, щоб розповісти про своє важке життя.
Треба сказати, що наша тітка жорстка жінка, яка не цурається різких слів і вміє поставити на місце. Кілька років вона запрошувала мене з чоловіком до себе (пропонувала переїхати) і обіцяла заповісти нам квартиру. Але в нас була своя оселя, тому ми відмовилися від такої «ласки». Лише інколи приносили їй продукти та ліки, а я прибирала. Робили це з почуття обовязку, а не заради квадратних метрів.
Після візиту Олеся з родиною за кілька днів оселилася у тітки. Ми з сестрою ніколи не ладнали вона завжди заздрила: у мене був трудолюбивий чоловік, чудовий син, гарна робота, добрий заробіток і власна хата. Олеся ж дзвонила лише тоді, коли їй були потрібні гроші. Але память у неї погана борги вона не повертала.
Коли я завагітніла вдруге, часу на тітку не було, хоча чоловік інколи носив їй солодощі. Коли дитині виповнилося півроку, я наважилася навідатися. Підійшовши до дверей, почула крик це голосила Олеся:
Поки не підпишеш дарчу, їсти не дам! Залазь назад у будку і сьогодні не вилазь!
Я подзвонила. Побачивши мене, сестра навіть не хотіла впускати:
Навіть не мрій зайти! Квартира не твоя!
До тітки мене пустили лише після погроз викликом поліції. Вона постаріла на десять років. Побачивши мене, заплакала.
Чого ревеш? Розкажи їй, як у нас добре, і щоб відчепилася! Навіть дитину не привела! верещала Олеся.
У кімнаті тітки лишилося лише ліжко. З шафи винесли всі речі, розкидавши їх по підлозі. Колекційних предметів не було, на тітці жодної прикраси. Стало зрозуміло: сестра з чоловіком живуть за рахунок продажу тітчиних речей.
Я попросилася в туалет і звідти надіслала чоловікові смс: «Тітку треба рятувати». Повернувшись, почала розповідати тітці про минулий рік. Коли дійшло до народження дитини, стиснула їй руку й моргнула: «Трохи почекай». Вона зрозуміла і глянула з вдячністю.
Олеся намагалася випхнути мене, а її чоловік постійно питав, чи не забарилася я, бо дитина сумує. Через годину приїхав мій чоловік із поліцейським. Сестра не поспішала відчиняти. Потім я сказала, що це чоловік за мною.
Поліцейський став для них неприємним сюрпризом. Я запросила його до тітки:
Ось постраждала. Я сама чула, як її не годую. Продали всі меблі, золото та техніку. Чоловік тітки колекціонував рідкісні речі.
На виття Олесі поліцейська запитала тітку:
Бажаєте написати заяву?
Сестра отримала умовний термін, а її чоловік два роки. Мама прихистила Олесю з дітьми, хоча раніше вигоняла їх. На мене за скандал образилася й сказала, що я нічого не отримаю. Але тітка у подяку заповіла мені свою квартиру.
Тепер ми з чоловіком, як і раніше, відвідуємо тітку, найняли для неї сидку. Навіть уявити не можу, через що вона пройшла з моєю сестрою!
**Життєвий урок:** Родина не завжди кров. Іноді найрідніші люди стають найжорстокішими. А справжня доброта повертається бумерангом.
