Поки поспішав додому, Тарас згадував той ранок, коли дружина повідомила йому про вагітність. Щоб зробити їй приємне, він вирішив організувати святкову вечерю приготував страви з багато вітамінних фруктів, бо точно знав, як вона це любить. Три роки вони намагалися стати батьками, й ось цей довгоочікуваний момент нарешті настав. Тарас не міг бути щасливішим!
Перед тим як Оксана мала повернутися з роботи, Тарас заскочив до ювелірного магазину в центрі Львова й вибрав для неї сережки із синім топазом такі, які вона колись мріяла. Та коли він переступив поріг їхньої квартири на Сихові, Оксана виглядала дуже блідою і втомленою, одразу пішла до спальні й прилягла. Тарас занепокоївся, хотів навіть викликати «швидку», але Оксана запевнила його, що все добре й попросила трохи спокою.
Всю ту вечір вони тихенько розмовляли, а святкова вечеря так і залишилася недоторканою. Час летів швидко, й ось настав той момент, на який так чекали пологи. Медсестра повідомила їм, що народився син.
Але коли Тарас зайшов з акушеркою до лікарського кабінету, почув неочікуване лікар мовив, що стан хлопчика задовільний, але є проблеми з ніжками, і, можливо, він не зможе ходити. До того ж, Оксана вже прийняла рішення відмовитися від дитини.
Тарас був шокований, але не збирався здаватися. Він намагався переконати Оксану залишити сина, просив навіть маму Оксани вмовити її, та вона була непохитною. Зрештою, Тарас погодився взяти опіку над малим сам і зайнявся всім: зібрав речі Оксани, подбав про безпеку квартири, купив маленьке ліжечко й візочок для малюка все за власні збереження у гривнях.
Завзято і без вагань Тарас почав шукати інформацію про стан здоровя сина і був впевнений, що подолає всі труднощі. Дізнавшись про жінку з їхнього села, до якої часто звертались по допомогу, він вирішив звернутись саме до неї. Думав, що зустріне літню бабусю, а насправді побачив молоду жінку на ім’я Ярослава, яка одразу погодилася допомогти маленькому Маркові, та з однією умовою: щоб Тарас тимчасово переїхав до неї.
Вже через пів року Марко весело повзав по Ярославиній хаті. За цей час між Тарасом і Ярославою зав’язалась справжня глибока прив’язаність. Різниця у віці зовсім не відчувалась, Тарас відкрито розповів їй про свої почуття, і вона відповіла взаємністю погодилась стати його дружиною. Так у Марка з’явилася турботлива мама, а у Тараса вірна й щира жінка.
Минуло ще два роки. Тарас, Ярослава і Марко знову були разом у львівському пологовому будинку, святкували народження другої дитини. Саме тоді випадково коридорами йшла Оксана. Вона впізнала у хлопчику, що бігав поруч, свого сина Марка і довго дивилась на нього з гордістю та захопленням.
