Марія була просто щасливою мамою всі ці 32 роки. Вона жила разом зі своїм сином Остапом, який працював менеджером у невеличкій компанії у Львові. Увесь свій час Марія віддавала синові. Щойно починався вікенд, у них зявлялося безліч справ. Треба було йти на базар. Хоч Остап і не надто любив цю справу, він усе терпів заради своєї мами. Марія ходила вздовж рядів, уважно вибираючи продукти, хоч це можна було зробити вдвічі швидше у супермаркеті. Вона ж цінувала сам ритуал прогулянки базаром разом з сином. А вже потім вони вирушали у село й цілий день порались на городі.
Восени починався сезон заготівлі консервації, навіть якщо ні Марія, ні Остап не любили квашені помідори й огірки. Вони готували їх для друзів і рідних. Все було добре, і Марія раділа, що її 32-річний син поруч. Але одного дня все змінилося. Остап сказав: Мамо, я збираюсь одружитися. Його обраниця була скромною та стриманою дівчиною на імя Соломія, їй було 25 років. Разом Остап та Соломія купили квартиру у Львові, але теща порадила здавати її, а самим жити з Марією, щоб мати додаткові гривні для молодої сімї. Остап із дружиною погодились.
Марія знову була щаслива, що син поряд. Але радість була передчасною: зараз Остап увесь свій вільний час проводив із дружиною. Увечері вони гуляли по місту, а з часом Соломія повідомила, що при надії. Марія подумала, що Остапу знадобляться його дитячі речі, які вона так дбайливо зберігала стільки років. Але невістка сказала, що такі речі годяться лише для фотосесії, а все для своєї дитини вона хоче обирати сама.
Коли молоді назбирали необхідну суму, вони переїхали до своєї квартири. Материнське ображення Марії було величезним їй здавалося неможливим, що син може її покинути. Вона вважала, що Остап обміняв матір на молоду дружину.
